Рогата гадюка: отруйна міна в піску. Або чому пустелею не можна ходити босоніж (8 фото)
Рогата гадюка живе в пустелях Північної Африки та трапляється на півдні Аравійського півострова. Це невелика змія, зазвичай 30–60 сантиметрів завдовжки, зрідка до 85. Забарвлення піщане, бежеве, іноді рожевувате або сірувате — воно так ідеально маскується під ґрунт конкретної місцевості, що гадюка на своєму піску стає майже непомітною. 
Іде змія рогата за малими малятами! 
Червонувата морфа.
Рогаті гадюки сумнозвісні своєю підступною здатністю зариватися в пісок будь-де. Завдяки особливим рухам та унікальній будові бічних лусочок змія здатна закопатися в пісок усього за 10–20 секунд. Та ще й так майстерно, що на поверхні залишаються лише ріжки. Втім, вони є далеко не в усіх: лише близько половини особин обох статей мають витягнуті лусочки над очима, які так нагадують ріжки. 
Гей, не кажи Коляну, де я. Я йому сотку винен.
Ріжки — це не кістка й не наростень, а видозмінені надочні луски, витягнуті вгору. Навіщо вони потрібні, достеменно не знає ніхто. Найпопулярніші версії такі: захищають очі від піску, коли змія зарита, створюють тінь, розмивають силует голови та роблять її менш упізнаваною. Найімовірніше, правда десь посередині, а можливо, це просто еволюційний спадок, який не заважає жити. Удень, у спеку, гадюка зазвичай ховається, а полює переважно вночі. Її коронний прийом — закопатися. Змія лягає і починає дрібно розгойдувати тіло з боку в бік, ребра працюють як лопатки, і за кілька секунд вона буквально провалюється в пісок, залишаючи на поверхні тільки очі й ніздрі. Далі — засідка: ящірка, піщанка або птах проходить повз, і з рівного піску здійснюється блискавичний кидок. 
А ось і особина без ріжок.
Розсипчастим розпеченим піском звичайне повзання хвилями працює кепсько: тіло ковзає, а площа контакту з гарячою поверхнею занадто велика. Тому рогата гадюка пересувається боковим ходом. Змія відриває від землі передню частину тіла, переносить її вбік, ставить, потім підтягує решту тулуба й увесь час торкається піску лише двома короткими ділянками. 
Цікаво, що метод пересування «бочком» освоїли майже всі пустельні змії. Самостійно й незалежно одна від одної.
А отрута в неї гемотоксична: руйнує тканини, викликає сильний набряк, біль і порушення зсідання крові. Укус потребує медичної допомоги і може бути важким, але смертельні випадки поодинокі — зокрема й тому, що змія маленька і впорскує небагато отрути. Попри потенційну смертельну небезпеку укусів рогатої змії, загинути від них украй важко. За найпесимістичнішими оцінками, смертність від укусу гадюки не перевищує 4% навіть без лікарського догляду. А завдяки медикам та антидотам люди гинуть від укусу рогатої гадюки приблизно раз на 5 років, і лише через збіг одразу кількох факторів ризику, як-от вік, проблеми із судинами чи загальне виснаження організму. 
Так, змійка показує вам язика. Є запитання?
Aдже змія навіть не намагається нас убити. Рогата гадюка використовує свою отруту не стільки для самозахисту (на великих тварин вона починає діяти лише через пів години), скільки для полювання на всіляку дрібноту на кшталт гризунів та ящірок. І це логічно: якщо від дози токсину людина дістає серйозне отруєння, то маленька мишка й поготів «згорить» за кілька хвилин. Отже, і токсичність отрути підвищувати немає потреби. 
Ніхто не знає, навіщо жучок вирішив посидіти на змії. Але вийшло напрочуд мило!
А ще вона має дивакуватого родича. Якщо вам замало ріжок, у горах на заході Ірану мешкає павукохвоста рогата гадюка (Pseudocerastes urarachnoides), яка належить до іншого, хоч і близького за виглядом роду. На кінчику хвоста вона має наростень із торочками, який має вигляд точнісінько як павук чи сольпуга. Змія лежить нерухомо, погойдуючи хвостом, і птахи, що злітаються подзьобати «павука», опиняються просто в її пащі. 
Навіть коли в тебе немає ручок, усе одно можна показати щось дивовижне.
