«Геніальний карлик» Трумен Капоте — улюбленець жінок і чоловіків, який не виправдав довіри (8 фото)

30 вересня 1924 року народився Трумен Капоте. Неймовірний талант і величезні амбіції зробили його одним із найвідоміших письменників свого часу. Однак за блиском слави ховалися марнославство та вади, які, на жаль, не дозволили йому сповна реалізувати свій потенціал. У цій статті ми розповімо про складний шлях цієї неординарної людини, яка завоювала серця багатьох, але так і не змогла втриматися на вершині.

Перше ж оповідання цього письменника підкорило Америку й зробило його знаменитим. Згодом про нього дізнався увесь світ, а його «Сніданок у Тіффані» та «Холоднокровне вбивство» стали класикою літератури XX століття. Але бути успішним і бути щасливим — це геть різні речі, тому все життя Трумен Капоте залишався глибоко нещасною та розчарованою людиною.





Небажана дитина

Трумен Капоте був небажаною дитиною и відчув це з самого малечку. Батьки майбутнього літературного генія, Ліллі Мей Фолк та Аркулус Персонс, постійно з'ясовували стосунки й розлучилися, коли хлопчикові виповнилося лише чотири роки.

Трумен залишився з матір'ю, яку шалено любив, але та не прагнула присвячувати себе синові. Дуже швидко Ліллі віддала малюка родичам у Монровілл і заходилася влаштовувати власне особисте життя. Про сина мати згадувала зрідка, а її візити були короткими й формальними.



Тітки, на опіку яким залишили Трумена, душі в ньому не чули, проте вони не могли замінити йому матір. Хлопчик суттєво відрізнявся від однолітків — сам навчився писати й рахувати, а замість дитячих розваг обирав книжки. Згодом письменник згадував, що рішення присвятити життя літературі прийшло до нього в дуже ранньому віці — разом із першими прочитаними оповіданнями та повістями.

Прізвище вітчима та перші рядки

Коли хлопчикові виповнилося дев'ять, сталося те, про що він мріяв понад усе. Ліллі нарешті вийшла заміж і вирішила забрати сина. Її новий чоловік, Джозеф Капоте, усиновив хлопця й дав йому своє прізвище. Саме в будинку вітчима Трумен уперше засів за літературу. Йому було лише 11 років, але, повертаючись зі школи, хлопець щодня присвячував щонайменше три години написанню оповідань.

Мати мала б пишатися таким розумним і цілеспрямованим сином, однак Ліллі, навпаки, соромилася Трумена. Хлопчик був низького зросту, незграбним, із великою головою та писклявим голосом. Однолітки теж не любили юного Капоте, знущалися з нього й дражнили «кишеньковим Мерліном».





Утім, Трумена не надто засмучували такі дрібниці — він мав колосальні амбіції й чітко розумів, ким стане в майбутньому сам і чого варті будуть його кривдники. З 1939 по 1942 рік хлопець навчався у школі Гринвіча, штат Коннектикут, де його несподівано оцінили по достоїнству.

Капоте писав статті для шкільної газети та сценарії для вистав, був бажаним гостем на вечірках і навіть подружився з однією з найпопулярніших дівчат у школі. Вона також захоплювалася літературою й мріяла стати письменницею. Подрузі Капоте було з ним цікаво, і її анітрохи не бентежило те, що він на голову нижчий за неї.

Геніальний карлик

У 1943 році Трумен Капоте почав активно публікуватися, однак це були далеко не перші його твори. У 2013 році випадково знайшли підліткові оповідання письменника, написані у віці 11–19 років, і вони виявилися настільки якісними, що 2015 року їх видали окремою книжкою. Тож можна сміливо стверджувати, що погано писати Капоте просто не вмів.



Від невеликих оповідань письменник поступово перейшов до масштабніших творів. Перший же роман «Голоси трави», який вийшов у 1951 році, зробив його найвідомішим письменником США. Капоте мав репутацію надлюдини — його називали геніальним карликом, дияволом, богом, і він був бажаним гостем на наймодніших вечірках та у найповажніших родинах.

Капоте купався у променях своєї слави. Він справляв на людей дивовижне враження: чоловіки з перших хвилин знайомства пропонували йому заступництво, а жінки вважали «своїм хлопцем» і ділилися найпотаємнішими таємницями. Відомо, що Капоте мав особливий записник, куди занотовував імена знаменитостей, які ставали його друзями.

Грошей у нього не бракувало, але саме ці записи Трумен вважав своїм головним скарбом. Залишаючись наодинці, письменник гортав сторінки записника й насолоджувався списком імен, що постійно зростав. Попри непривабливу зовнішність, Капоте зібрав навколо себе справжній гарем успішних і знаменитих шанувальниць. Від цього великоголового карлика шаленіли Жаклін Кеннеді, Мерилін Монро, Елізабет Тейлор та Глорія Гіннесс.

Маніпулятор і «нешкідливий улюбленець»

Жінки не цікавили Капоте як сексуальні об'єкти, адже він був геєм, проте від спілкування з ними він отримував величезне задоволення. Як досвідчений психоаналітик, Трумен ще на початку розмови розумів, що саме хоче почути дама, і давав їй це повною мірою. Він умів бути порадником і хранителем таємниць, якому довіряли більше, ніж найближчій подрузі.



У спілкуванні з чоловіками Капоте дотримувався особливої тактики — розповідав про своє позбавлене любові та ласки дитинство, про знущання й комплекси. Ніхто й ніколи не бачив у Капоте суперника, і кожен, навпаки, намагався надати йому посильну допомогу та якось підтримати.

Письменник уміло маніпулював людьми: міг тижнями жити у розкішних маєтках зірок і днями й ночами проводити час у товаристві дружин мільйонерів та політиків. З ним ділилися найпотаємнішим, не припускаючи, що це може мати якісь наслідки. Трумен Капоте був для можновладців чимось наразок іграшки або нешкідливого домашнього улюбленця.

Кохання всього життя та «Чорно-білий бал»

Капоте стверджував, що йому не важко було б укласти в ліжко будь-яку зi знайомих жінок, і, можливо, він не перебільшував. Однак серце Трумена належало чоловікам, і на цьому фронті він також мав приголомшливий успіх. Літературний геній зустрічався з справжніми красенями, а коханням усього його життя став письменник Джек Данфі.



У 1966 році Капоте організував так званий «чорно-білий бал», отримати запрошення на який вважалося за честь для будь-якої знаменитості. Капоте впивався власною владою над оточенням і поступово почав втрачати відчуття реальності.

Зрада та падіння

У 1975 році журнал Esquire опублікував перший розділ роману «Здійснені молитви», який Капоте задумував як найзначущіший твір у своєму житті. Творіння генія мало спричинити ефект вибуху бомби, і це сталося, проте зовсім не так, як очікувалося.



Розділ під назвою «La Côte Basque 1965» став шоком для багатьох друзів і покровителів письменника — у ньому він несподівано викрив найбільші таємниці, колись довірені йому в приватних розмовах. Це був цілковитий крах: від Капоте відвернулися абсолютно всі. Обожнювання, гроші, слава, довіра — усе це залишилося в минулому, і загальний улюбленець миттєво перетворився на вигнанця.

Навіть вірний коханець Джек Данфі покинув письменника, пояснивши це тим, що не може бути поруч із людиною, яка руйнує себе наркотиками та алкоголем. І це не було перебільшенням: після того як двері маєтків знаменитостей зачинилися перед Труменом, він почав налягати на спиртне й кокаїн.

Автор неодноразово намагався виправдатися, переконуючи в інтерв'ю, ніби його історія «La Côte Basque 1965» повністю вигадана, а будь-які збіги — випадкові. У це ніхто не вірив, адже багатьох персонажів твору можна було без зусиль упізнати. Наступні два розділи «Здійснених молитов» лише погіршили становище й не залишили Капоте жодного шансу повернутися до колишнього життя, яке він так любив, але не цінував.



Останні роки життя Трумен Капоте провів в алкогольно-наркотичному чаду. Час від часу він намагався вирватися з лап згубних звичок і проходив курс лікування, однак миті просвітлення ставали дедалі коротшими. «Геніальному карлику» більше не було заради чого жити, і він це чудово розумів. Трумен Капоте помер у 1984 році від тяжкого ураження печінки, спричиненого багаторічним зловживанням спиртним, наркотиками та антидепресантами.

Як ви вважаєте — чи був Капоте зрадником, чи просто письменником, який аж надто чесно спробував розповісти правду?