Вголос про делікатне: як з'явився туалетний папір і чим обходилися до нього (5 фото)

Щосекунди у світі витрачають 1000 рулонів туалетного паперу, що за рік становить 30 мільярдів штук. Піпіфакс чомусь вважають одним із невіддільних атрибутів сучасної цивілізації, хоча винайшли цей засіб гігієни ще за незапам'ятних часів. Цілком імовірно, що дізнавшись більше про туалетний папір, ви ставитиметеся до цього непоказного, але такого важливого продукту целюлозно-паперової галузі з набагато більшою повагою.





Як і чимало інших знакових речей, туалетний папір уперше з'явився в Стародавньому Китаї. Перша згадка про використання рисового паперу з гігієнічною метою трапляється в листі мислителя Янь Чжитуя, який 589 року нашої ери так описав проблему, що його турбувала:

Я застеріг би від використання для туалетних потреб паперу з цитатами з П'ятикнижжя («У-цзін») або з іменами мудреців.

Це неоднозначне зауваження свідчить не лише про те, що в Піднебесній траплялася зневага до філософських праць, а й про те, що в VI столітті китайці вже чудово знали, що робити з нудними трактатами, і знаходили їм застосування не лише для розпалювання печі.



У IX столітті папером користувалися вже на повну силу — збереглося чимало свідчень тогочасників. Найцікавішою можна вважати згадку про китайський туалетний папір у дорожніх нотатках одного арабського купця. Мусульманин, який звик використовувати для гігієни винятково воду, був обурений неохайністю азійців.

Китайці геть не дбають про чистоту — вони не підмиваються водою, а лише підтираються папером.

До XIV століття виробництво туалетного паперу в Китаї сягнуло промислових масштабів. Тоді його виготовляли в аркушах і лічили поштучно. У документі 1393 року знайдено запис, що тільки для потреб імператорського двору було вироблено 720 тисяч аркушів. Користувалися в ті часи папером із розмахом — збереглися свідчення, що розміри аркушів сягали 50 на 90 см.

Утім, володар тримався окремо від підданих, тож для нього та його родини виготовляли особливий сорт туалетного паперу. У записах служби постачання імператорського палацу згадується, що для імператора Хун'у та його рідні виготовили 15 тисяч напрочуд м'яких аркушів, просочених пахощами.





Поки китайці вдавалися до вишуканості, у Європі все було значно прозаїчніше. Часи шляхетних римлян, які витирали зад мокрою губкою на ціпку — однією на всіх, — канули в Лету. За доби Середньовіччя прості люди послуговувалися листям і травою, тоді як вельможі — жмутками вовни або шматками тканини. Суворі вікінги влітку віддавали перевагу моху, а взимку — снігу, якого в їхніх краях не бракувало.

Відкриття Америки додало гігієнічній практиці певного розмаїття. Перші переселенці помітили, що індіанці розв'язують це питання за допомогою кукурудзяних качанів, і запозичили цей звичай. Проте навіть це здається дрібницею, адже на островах Океанії замість туалетного паперу використовували мушлі та шкаралупу кокоса.

Стрімкий розвиток друкарства на початку XIX століття дав змогу багатьом перейти на газети. Траплялися навіть справжні знавці, які розумілися на цупкості паперу та його текстурі й надавали перевагу тим чи іншим виданням. У США впродовж усього XIX століття і ще на початку XX шаленим попитом користувався «Альманах старого фермера» (The Old Farmer’s Almanac). Це видання прикметне ще й тим, що вважається одним із найстаріших у Західній півкулі. Видавці виявилися настільки передбачливими, що навіть робили в альманасі отвір, аби його зручно було вішати на цвях.



А от власники торговельного каталогу Sears Roebuck не зважили на специфіку використання свого продукту й перейшли з офсетного паперу на крейдований. Можливо, це й додало комерційному виданню солідності, проте попит на нього вмить обвалився. Ба більше, найактивніші читачі засипали редакцію листами з проханням повернути пухкий і м'який папір, запевняючи, що читати каталог на ньому значно приємніше.

Роком появи туалетного паперу в США вважають 1857-й, коли підприємець Джозеф Гаєтті почав продавати Gayetty’s Medicated Paper — спеціальні гігієнічні аркуші паперу, просочені соком алое. Перший рулон з'явився пізніше — 1879 року, його випустила американська компанія Scott Paper Company. Справжнім вінцем туалетної інженерії став двошаровий папір від британської компанії St. Andrew’s Paper Mill.

Хоч як дивно, але в нашу епоху технічного прогресу тулетним папером користується заледве третина населення планети. Хтось просто не має доступу до таких розкошів, а хтось звично віддає перевагу іншим способам гігієни. Крім того, уподобання щодо властивостей туалетного паперу в різних країнах помітно різняться.



Приміром, німці полюбляють найщільніші сорти цього продукту, тоді як в Україні обирають м'якший. Колір, як з'ясувалося, теж відіграє вагому роль. Майже вся Європа купує білий папір, окрім Франції, де особливу прихильність здобув рожевий. У Китаї також здебільшого натрапиш на білі рулони — у цій країні білий уособлює прагнення до чистоти. А от у високотехнологічній Японії туалетний папір поступово відходить у минуле. Унітази в японських вбиральнях бездоганно виконують гігієнічні функції, тож звичайні рулони там трапляються дедалі рідше.