Як екологічна катастрофа подарувала Нідерландам дивовижний курорт (7 фото)
Вінкевенські озера, розташовані у провінції Утрехт у Нідерландах, не сплутати з жодними іншими. З висоти пташиного польоту ці водойми нагадують чудернацьку смугасту ковдру. Такого вигляду їм надають численні вузькі та довгі острови, розташовані на однаковій відстані один від одного. Багато з них густо забудовані й облаштовані пірсами та причалами. Ці рукотворні коси у Вінкевені — улюблене місце відпочинку нідерландців і популярний курорт серед іноземних туристів. Та як саме вони виникли? 
У 1850 році ідилію вінкевенських боліт порушив прогрес. Тут знайшли поклади торфу — органічного палива, яке тоді в Європі користувалося шаленим попитом. Його видобували у величезних обсягах, адже торфу вистачало не лише для власних потреб, а й для експорту в інші країни. 
Торф видобували з березня по червень, після чого до вересня сушили й лише тоді вивозили. Поклади торфу в болоті залягали суцільним масивом, однак його розробляли смугами. Для складування паливних брикетів залишали острови завдовжки в сотні метрів. Їх посипали піском, аби підтримувати потрібний для сушіння рівень сухості. 
Від боліт до озер
З часом між островами утворилися справжні провалля, які заповнювалися ґрунтовими водами. Згодом рівень води піднявся настільки, що болотиста рівнина перетворилася на озера з вузькими островами. Глибина цієї рукотворної водойми в деяких місцях сягнула 50 метрів! 
Безконтрольний видобуток торфу призвів до незворотних наслідків: озера розросталися, поглинаючи нові території, а острови зненацька йшли під воду. У першій половині XX століття торф почав поступатися нафті, і його видобуток припинили. Відтак на Вінкевенських озерах узялися за розробку покладів піску. Будівництво потребувало великих обсягів сировини, тож люди знову перегнули палицю. 
Острови дедалі частіше раптово зникали, а разом із ними у безодні гинула й дорога техніка. Навколо почали зводити дамби, однак це лише ненадовго розв'язувало проблему. Тому було ухвалено рішення припинити будь-яку діяльність у цьому районі. Острови, покинуті промисловцями, поступово заросли буйною травою та кущами. Їх вподобали мисливці, рибалки та просто любителі відпочинку на природі.
Проблемні острови
Сьогодні 80% островів Вінкевенських озер перебувають у приватній власності. Хтось звів собі будинок, хтось — рибальську хатину, а хтось — гостьові апартаменти. На островах можна не лише порибалити, а й покататися на човнах та гідроциклах, скупатися і просто відпочити від міської метушні. 
На жаль, острови залишаються дуже нестабільними, тому їх доводиться постійно укріплювати та підтримувати. Це дороге задоволення, тож кількість порожніх «смуг» невпинно зростає. Аби врятувати популярне серед туристів місце, влада провінції Утрехт виставила деякі острови на продаж. Під час цього з'ясувалося, що окремі клаптики землі були захоплені незаконно. 
Якщо ділянку на озері вдається продати, новий власник зобов’язаний знести незаконні споруди й вивезти сміття власним коштом. Власники ділянок на Вінкевенських озерах не надто раді такій «приватизації», але змушені з нею миритися. Залишається додати, що жителям Вінкевена пощастило, адже зазвичай покинуті торфорозробки виглядають далеко не так мальовничо.
