«Автомобіль завтрашнього дня» Phantom Corsair: дивовижне поєднання естетики та непрактичності (11 фото)

Цей неймовірний автомобіль був створений лише в одному екземплярі за забаганкою Раста Гайнца — спадкоємця найбільшої американської харчової компанії. Хлопець сам вигадав концепцію та дизайн цієї машини і брав участь у всіх етапах її створення. Фантастичний та розкішний Phantom Corsair був представлений на розсуд публіки у 1938 році й здався глядачам справжнім одкровенням із далекого майбутнього.





Історія появи Phantom Corsair дивовижна. Творець автомобіля, Раст Гайнц, не вирізнявся особливою дисциплінованістю та хотів робити тільки те, що йому до душі. У 22 роки він покинув престижний Єльський університет і повернувся до батьківського дому.

Але, всупереч очікуванням родини, юний Гайнц не виявив інтересу до виробництва кетчупів та майонезів, а вирішив зайнятися конструюванням. У 1936 році Раст придбав новенький автомобіль Cord 810/812 і вирішив переробити його на щось нове й незвичайне.



Синок із заможної родини, який раніше не відзначався старанністю, несподівано захопився процесом і засів за книжки та креслення. Невдовзі у нього з'явився проєкт автомобіля, якого ще не бачив навіть розбещений нестандартними рішеннями американский автопром.





Для втілення своєї мрії Раст звернувся до кузовного ательє Bohman & Schwartz, розташованого в каліфорнійському місті Пасадіна. Після кількох спроб і помилок суцільноалюмінієвий кузов автомобіля типу фастбек був готовий. Щоб досягти оптимальних швидкісних характеристик транспортного засобу, корпус автомобіля випробовували в аеродинамічній трубі.



За результатами випробувань було внесено останні важливі зміни — передні колеса вирішили сховати, щоб поліпшити обтічність. Кузов виготовлявся вручну, і його органічно доповнили також створені за індивідуальним замовленням нестандартні фари. По-особливому кріпилися до кузова й хромовані бампери — їх встановили на інноваційних телескопічних кріпленнях.

У салоні прототипу можна було розмістити 6 осіб, які розсаджувалися за формулою 4 на 2. Двері фантастичного лімузина оснастили електричними замками, що відкривалися натисканням кнопки, а шибки виготовили зі злегка зеленкуватим відтінком.



Приладна панель Phantom Corsair могла налякати навіть найдосвідченішого водія. Конструктори надали їй максимальної схожості з панеллю керування літаком, розмістивши там безліч тумблерів, перемикачів та індикаторів. Велику увагу приділили безпеці водія та пасажирів — під час аварії кузов деформувався, беручи на себе основну силу удару.



Для свого часу автомобіль мав солідну вагу — 2086 кг, але із двигуном V8 об'ємом 4,7 літра це не відігравало великої ролі. Як силову установку використали «рідний» агрегат базового Cord 810/812, який механікам вдалося прокачати зі 127 кінських сил до 193. Авто було передньопривідним і мало 4-ступінчасту коробку передач. Машина могла розвивати серйозну для 30-х років XX століття швидкість 185 км/год.



Попри безліч свіжих рішень, автомобіль мав чимало недоліків. Насамперед варто згадати занадто мініатюрну решітку радіатора, якою пожертвували на догоду ефектному дизайну. Через це потужний двигун дуже швидко перегрівався. Слід зазначити й те, що огляд через переднє та заднє скло Phantom Corsair був украй поганим, що змушувало водія постійно крутити головою і діяти на власний страх і ризик.



Футуристичний автомобіль обійшовся своєму творцеві у величезні на ті часи гроші — 24 тисячі доларів. Набагато складніше в цьому плані було умільцю з Китаю, який мав лише 5 тисяч і палке бажання творити.

Машина була мрією юного Гайнца, і він пристрасно прагнув налагодити її серійне виробництво та пропонувати покупцям по 15 тисяч доларів. Автомобіль викликав інтерес і навіть з'явився у журналі Esquire та у фільмі «Молодий серцем» (1938) режисера Девіда О. Селзніка. Встигли його оцінити й відвідувачі Всесвітньої виставки 1939 року, де концепт презентували як «Автомобіль завтрашнього дня».



На жаль, мрії Раста Гайнца так і не судилося втілитися в життя. Молодий чоловік загинув в автокатастрофі, а його витвір виявився нікому не потрібним. Єдиний готовий екземпляр Phantom Corsair у середині 50-х років купив у родини Гайнців комік Герб Шрайнер.



У співавторстві з Альбрехтом Ґерцом, автором дизайн-проєкту BMW 507, актор дещо змінив авто, зробивши його практичнішим. Було вирішено відмовитися від подвійного скла на користь поліпшення огляду, а крім того, агрегат урешті-решт оснастили належним повітрозабірником.



Після модернізації суперкар продали власнику казино Вільяму Гаррі, який почав на повну використовувати його ефектний дизайн. Машина Гайнца з'являлася на виставках, презентаціях і шоу, незмінно викликаючи захоплення публіки. Сьогодні автомобіль більше не гастролює і посів почесне місце в експозиції Національного музею Рено в штаті Невада, США.