Риболовля з відпусканням риби: згубні наслідки цієї розваги (6 фото)
Я ніколи не міг зрозуміти приколу риболовлі з відпусканням риби потім. Ну якщо вже покалічив створіння гачком, налякав чужорідним середовищем, то добий уже й з'їж! Або використай яксь інакше, з користю. Але ж травмувати рибу, а потім відпускати — що в цьому хорошого? Як на мене, це просто шкідництво. Ви знаєте, який у них шанс вижити після цього? Низький. 
Серього, давай усе-таки до нормального стоматолога підемо!
Картина красивая й знайома: рибалка обережно знімає з гачка, дбайливо опускає рибу у воду, та секунду лежить боком — і йде в глибину. Добру справу зроблено, совість чиста. Але що відбувається з цією рибою далі — про це зазвичай не замислюються. А дарма, адже відповідь залежить від цілої низки чинників. Принцип «спіймав — відпусти» прийшов із американської спортивної риболовлі середини XX століття, коли популяції дикої форелі та лосося почали стрімко скорочуватися. Ідея проста: ловимо заради задоволення, а не заради їжі — отже, повертаємо рибу назад. Проте диявол, як завжди, ховається в деталях. 
Ємеле, у тебе рівно 1 хвилина на бажання. Більше я не протягну...
Головний ворог — не гачок, а час. Виживаність риби після відпускання залежить від багатьох чинників, зокрема — від тривалості перебування поза водою та виду риби. Кожна секунда на повітрі — це кисневе голодування та пошкодження захисного слизу, який вкриває тіло риби й захищає її від інфекцій. Дві-три хвилини на повітрі — і шанси на виживання стрімко падають, навіть якщо риба йде у воду досить жваво. Зовнішній благополучний вигляд тут оманливий: риба може загинути через кілька годин після відпускання, вже сховавшись із очей. Міф про те, що риба «обпікається об руки» — не зовсім точний: небезпека полягає не в «опіку» від теплих рук, а у втраті захисного слизу під час сухого контакту. Саме тому досвідчені рибалки змочують руки перед тим, як узяти рибу. Сухі руки знімають слиз наче наждак, і після цього риба залишається беззахисною перед бактеріями та грибками. 
Передайте моїй дружині й ікрі, що я їх люблю...
У більшості кісткових риб є плавальний міхур — орган, наповнений газом, який дозволяє рибі триматися в товщі води без зайвих зусиль. Коли риба резко піднімається з глибини — наприклад, під час витягування — тиск падає, газ у міхурі розширюється. На невеликих глибинах організм устигає це компенсувати. Але якщо рибу піднято з глибини понад десять-п'ятнадцять метрів, міхур роздувається так швидко, що риба фізично не може зануритися назад — вона спливає черевом догори й залишається на поверхні. 
Це особливо актуально взимку, коли риба ховається по зимувальних ямах на великій глибині. 
Або для екстремалів підводної риболовлі.
Не всі риби одинаково перенослять контакт із людиною, і різниця суттєва. Щука — один із найживучіших видів: за правильного відпускання виживає 90% особин. А от у форелі виживаність нижча, а у спекотній воді може впасти до 75% — тобто гине кожен четвертий екземпляр. Температура води має величезне значення. Улітку в спеку вода менше насичена киснем — риба, яка пережила стрес під час витягування, відновлюється гірше. Саме тому в спекотні липневі дні практика «спіймав — відпусти» працює значно гірше, ніж у прохолодну погоду — навіть якщо все зроблено правильно. Найважче доводиться лососевим. Дослідження Університету Британської Колумбії виявило несподівано високу смертність серед лососевих: рівень загибелі чавичі після вилову й відпускання може досягати 40% залежно від умов та отриманих травм. Сорок відсотків! АЛЕ ЦЕ ВСЕ ЗА УМОВИ, ЩО РИБАЛКА ВМІЄ ВІДПУСКАТИ РИБУ. 
— Ось ти радієш, чоловіче, а мені зараз грати в рулетку...
Як правильно відпускати? Риба не повинна лежати на сухому березі чи в човні — кожна секунда на повітрі на вагу золота. Тримати у воді до моменту зняття з гачка — найкраще рішення. Гачок без борідки знімається в кілька разів швидше — це хвилини життя. Рибу після відпускання не кидають у воду, а тримають біля поверхні, поки вона сама не попливе — якщо риба йде рівно та впевнено, шанси хороші. Якщо завалюється на бік — поганий знак. Глибина лову має значення — з мілководдя відпускати можна майже завжди, а от із глибини понад десять метрів — сумнівно. Практика «спіймав — відпусти» працює, але не автоматично й не завжди. Риба, яку ви дбайливо опустили у воду, цілком може загинути через годину — просто вже без вас, на дні, непомітно. Або від інфекцій через кілька днів. Я не закликаю відмовлятися від цієї практики «спіймав — відпусти». Я її просто не розумію. Можна робити це більш усвідомлено. Напевно, в коментарях чимало скажуть із цього приводу. Що правий — не правий, дурень — не дурень і таке інше.
