Строкатий дятел: полювання на мізки інших тварин (8 фото)

Змалку нас учать, що дятли — це санітари лісу. Що вони витрачають безліч часу та сил на знищення деревних шкідників, виборюючи для старих дерев ще з десяток-другий років життя. І це справді так: у шлунку великого строкатого дятла може бути до 500 комах одночасно.





Та водночас дятли мають і інший, темніший бік. Адже они не лише рятівники лісів, а й їхні руйнівники. Понад те, ці птахи є вправними мисливцями на велику здобич.



Я врятую цей ліс, але ціна буде високою...

Один маленький факт: дятли — всеїдні істоти. Нарівні з комахами вони їдять ягоди, плоди та насіння дерев. А взимку, коли комах удень з каганцем не знайдеш, основу їхнього раціону становить рослинна їжа. За місяць великий строкатий дятел здатен знищити до 1000 шишок. Це дивовижно багато, зважаючи на його скромні розміри: великим його вважають суто формально, адже насправді він завбільшки з дрозда. Скільки майбутніх дерев він при цьому нищить — питання відкрите.





Я просто намагаюся підтримувати баланс.

Строкаті дятли такі майстерні у поеданні насіння завдяки одному простому «винайденню» — кузням. Кузнею дятла називають зручне розгалуження гілок, щілину між двома каменями або будь-яке інше місце, куди можна заклинити шишку та спокійно вилущувати насіння, не хвилюючись про те, що вона впаде.



Побачили шишку в невідповідному місці? Знайте, її там залишив якийсь дятел.

На своїй кормовій території — від 2 до 20 гектарів, залежно від достатку їжі — дятел може мати до 50 кузень. Потрошіння шишок — це основне заняття дятлів узимку в світлу пору доби. Втім, у мішаних та листяних лісах вони з радістю роблять перерви на поедання горіхів та насіння покритонасінних рослин, як-от ліщини.



Навколо дятлової кузні завжди повно луски, насіння та іншого сміття. Особливо добре це видно взимку на снігу.

Однак навесні, коли запасы насіння добігають кінця, а комахи ще не встигли розплодитися, дятлам доводиться викручуватися. І ось тоді вони перетворюються на справжніх мисливців. Їхній гострий вузький дзьоб чудово підходить не лише для роздроблення кори, а й для пробивання черепів дрібній живині — мишам, пташкам та ящіркам із молодими неотруйними змійками. Щоб набрати необхідний мінімум калорій, строкаті дятли готові на все, навіть на розграбування чужих гнізд.



Я переконаний, що ідея підгодовувати дятлів з'явилася після того, як они почали погрожувати людям виклювати мізки.

Тим паче, що шлюбний період у них починається рано. Вже наприкінці лютого перші самці починають співати й вибивати агресивний дріб по сухих гілках, сповіщаючи про своє прагнення кохання на сотні метрів довкола. До середини березня самці переходять від слів до діла та починають залицятися до самиць. Вони пурхають навколо дам, розпускають пір'я та всіляко чепуряться, показуючи себе з найкращого боку. Звісно, після таких старань не гріх і розкрити пару гнізд, поласувати падалинню чи перекусити мізками молодої миші.



Синичко, як же тобі пощастило, що цей шматок сала більший за тебе.

Їхні вимоги до їжі зростають ще дужче у травні, коли птахи завершують формування пар і сідають на гнізда. Адже в цей час кількість обов'язків у птаха суттєво зростає. Потрібно не лише прогодувати себе, а й виховувати малечу та підміняти свою половинку на гнізді. А ще — кошмарити галасливих сусідів. Дятли терпіти не можуть, коли поруч із ними селяться інші птахи. Вони всіма способами намагаються прогнати нещасних сусідів, і далеко не завжди отримують гідну відсіч.



Так, усе правильно: дятел настільки нахабнів, що напав на сову.

Тож дятел хоч і захисник лісу від шкідників, але ще той пройдисвіт! Дай йому тільки волю — і він обов'язково проломить пару черепів.