Повір’я про дзеркала та корисні висновки, які з них можна зробити (6 фото)

Давні забобони про дзеркала, передаючись із покоління в покоління, дійшли й до нашої епохи цифрових технологій. Старовинні прикмети застерігають від негараздів, до яких може призвести необережне поводження з дзеркалами. Наші предки були переконані, що дзеркальна поверхня здатна накликати чимало біди.





До кінця XVII століття на Русі вважалося гріхом задивлятися у власне відображення. Духівники вірили, що дзеркала становлять загрозу для безсмертної душі. Через це у 1666 році Церковний собор заборонив духовенству користуватися ними. Дивовижно, але слов'яни сприймали дзеркальну поверхню як своеобраний портал в інший вимір.

Вода

У давнину відображення нашого світу на поверхні води бентежило допитливі уми. Церковний закон забороняв тримати дзеркало в хаті, проте не поширювався на водну гладінь. Людям доводилося по кілька разів на день мати справу з водою. Народні забобони застерігали про містичну небезпеку, яка таїться за звабливим відображенням.

Звичайне ходіння по воду перетворювалося на справжній ритуал із безліччю заборон. Суворо заборонялося милуватися своїм відображенням, набираючи воду з джерела. Наші предки вірили в існування водяників та русалок, які могли заворожити необачну людину та затягти її під воду.

За переказами, дівчата й молоді жінки, які вкорочували собі віку через нещасливе кохання, ставали русалками. Після смерті ці нещасні не втрачали нагоди помститися живим. Солодкими промовами та звабливою вродою вони заманювали юнаків у болотну багнюку. Купатися в річці чи ходити по воду вночі вважалося божевіллям.

Смерть

Здавалося б, що спільного між дзеркалами та смертю? Наші предки дбали про душі померлих і добробут живих. Поховання — лише мала частина великого ритуалу. За повір'ями, душа померлої людини ширяє у світі живих 40 днів після смерті. Зазвичай в останній день цього терміну родичі влаштовували поминальний обід, назавжди прощаючись із душею.





Увесь цей час дзеркала в оселі покійного тримали закритими цупкою тканиною. У такий спосіб люди прагнули забезпечити спокій душі та захистити мешканців дому. Предки щиро вірили, що душа могла переплутати дзеркальний світ із реальним і назавжди заблукати. Крім того, вона могла привернути увагу мешканців «задзеркалля». А проникнення потойбічних істот у світ живих не віщувало нічого доброго.

Перед похованням над покійником читали псалми, заупокійні молитви та інші тексти. Відкрите дзеркало могло віддзеркалити слова назад, викрививши їхній зміст. Цупка тканина оберігала дім від жахливих наслідків. Крім того, душа померлого, відходячи в «задзеркалля», могла забрати з собою дух живої людини, накликавши на неї швидку смерть.

Хвороби та інші негаразди

За часів Русі дзеркалам приписували магічні властивості: нібито вони вбирають негативну енергію. Милування своїм відображенням накликало хвороби та інші біди. Люди щиро вірили, що спочатку дзеркало накопичує негатив, а згодом починає його віддавати. Тому тривалий час дивитися в дзеркало суворо заборонялося.

Ще один забобон застерігав від того, щоб підносити до дзеркала немовлят. Душа маленької дитини абсолютно беззахисна перед містичною силою відображення. Майбутні матері, дбаючи про добробут ще не народженого маляти, намагалися не дивитися в дзеркала та інші віддзеркалювальні поверхні.

За давніх часів вірили, що особлива сила дзеркал проявляється місячними ночами, коли починається розгул усякої нечисті. Ворожіння на дзеркалі вважалося вкрай ризикованою справою. Відчайдушні дівчата йшли на великий гріх, мріючи побачити у відображенні обличчя судженого. Забобони ж застерігають, що замість судженого може з'явитися сам чорт.

Сон і їжа

Слов'яни часто замислювалися, звідки в дзеркалах стільки сили. За переказами, вони вбирали негативні емоції людей, коли «вловлювали» їхні відображення. Дивлячись у дзеркало, людина не замислюється про свої почуття і, сама того не прагнучи, підживлює містичний предмет страхом, гнівом, заздрощами та обуренням. Забобонні предки попереджали, що в певний момент старе дзеркало виплесне накопичений негатив назад.

З цієї ж причини не можна було їсти перед дзеркалом. Відображення могло забрати користь від їжі або «зіпсувати» її. Після такої трапези можна було легко захворіти чи зазнати більшого лиха. Забобонні люди казали, що перед дзеркалом можна «проїсти» своє щастя.

Дуже необачним вважалося й рішення вішати дзеркало біля ліжка. Адже під час сну душа вільно мандрує і не здатна захистити людину. Відображення сплячого могло стати ключем для потойбічних сил, які нудяться в містичному «задзеркаллі».

«Похорон» дзеркала

Найстрашніші забобони пов'язані з розбитими дзеркалами. За логікою наших предків, ціле дзеркало менш небезпечне, ніж тріснуте. Досі жива прикмета, яка провіщає великі нещастя тому, хто розбив дзеркало. На Русі вірили, що через тріщину накопичений негатив виривається на волю. Чим дрібніші уламки і чим старіше дзеркало — тим більше лихої енергії виходить назовні. Адже за довге життя воно встигло ввібрати величезну кількість негативних емоцій різних господарів.

У такому разі на допомогу приходило інше повір'я. Виявляється, можливим нещастям можна запобігти, якщо «поховати» дзеркало за всіма правилами. Потрібно було зібрати всі уламки до найменшої друзочки, скласти їх на темну цупку тканину та зав'язати у вузол. Далі вирушали подалі від сторонніх очей у глухий ліс і закопували вузол під деревом. Слід було уникати осик, а також старих та хворих дерев. Важливо було проводити ритуал у доброму настрої, щоб нечиста сила не знайшла зворотного шляху до оселі.

Ніхто не в змозі спростувати чи підтвердити актуальність давніх повір'їв. У добу цифрових технологій похорон дзеркала виглядатиме щонайменше дивно. Та й по воду на річку вже ніхто не ходить. З філософської точки зору в забобонах наших предків можна розгледіти життєву мудрість: поменше негативних емоцій, більше оптимізму — і все буде добре!