Мурашки по шкірі: детальний опис усіх рівнів океану. Що таке «пустеля з пороху»? (14 фото)

Усі ж знають, що Світовий океан учені дослідили гірше, ніж космос? І на це є вагома причина! Річ у тім, що водні простори змінюються не лише за широтою та довготою, а й за глибиною. Залежно від віддаленості від поверхні, морські істоти набувають неземного, інопланетного вигляду.

У цій статті ми розберемо всі рівні Світового океану за глибиною. Поступово занурюватимемося в найглибшу безодню і роздивимося, як улаштований кожен рівень.





На дні океану так важко пливти, що навіть риби там стоять

Рівень 1: Нейстон

Перший рівень океану — нейстон. Він лежить лише за метр від поверхні. Нейстон — царство мікроорганізмів. Це чудове місце для фотосинтезу, а отже, десятки видів водоростей годують мільйони видів креветок, рачків, бокоплавів, личинок риб і раків. Гігантами тут вважають тварин завдовжки всього пару сантиметрів.



Лише невелика частка розмаїття планктону

Велетнів у мікросвіті небагато, але брак кількості вони компенсують химерністю. Тут водяться морські водомірки, що стрибають по поверхні, равлики, які повзають зі зворотного боку водної плівки, слимаки, схожі на інопланетні кораблі, та португальські кораблики — колоніальні тварини, які винайшли вітрильництво раніше, ніж у них з'явилися кінцівки та мізки.





Блакитний дракон — мешканець нейстону. Чіпати не раджу, він отруйний

Рівень 2: Фотична зона

Другий шар океану — фотична зона. Її глибина не перевищує 200 метрів, але саме тут зосереджено 90% біомаси океану. Майже всі риби та морські звірі мешкають саме тут. Кальмари, акулы, киты с дельфинами и морские черепахи — лишь часть огромного разнообразия этого региона.



Блакитний марлін, один із найпрудкіших риб планети, передає вам привіт просто з фотичної зони!

Головна фішка фотичного регіону — постійні вертикальні міграції. Удень мешканці опускаються глибше, а вночі піднімаються до поверхні. На їхнє місце приходять непрохані гості з темніших океанічних глибин — із сутінкової зони.



Розміри фотичної зони сильно залежать від каламутності води. У деяких регіонах вона сягає лише 50–60 метрів.

Рівень 3: Сутінкова зона

Сутінкова, вона ж мезопелагічна зона. Саме тут здається, що чим глибше занурюєшся, тим ближче наближаєшся до пекла. Мешканці цього куточка існують виключно завдяки ресурсам, які створили перші дві екосистеми. Світло сюди ще проникає, але його недостатньо для повноцінного фотосинтезу, тому місцевий планктон переробляє органічні рештки. Та навіть йому доводиться несолодко — надто вже нестабільні умови. У мезопелагічній зоні зіштовхуються та змішуються основні океанічні течії, тому температура, солоність і насиченість киснем зазнають значних коливань протягом року.



Рибне розмаїття в усій своїй красі!

Оскільки їжі тут менше, то й різноманітність великих тварин бідніша. І все ж на глибинах від 200 до 1000 метрів мешкає від 2 до 10 мільярдів тонн риби. Щоправда, більшість видів тут лише «гастролери», які піднімаються по їжу вище до поверхні. Решта — це переважно хижаки, що полюють із засідки: гігантські кальмари, морські чорти (вудильники) та риби-сокирки.



Чого це ви так витріщилися? Це риба-сокирка — типовий мешканець сутінкової зони

Але 90% усіх глибоководних риб належать лише до однієї родини — міктофових, або світячих анчоусів. Їхні зграї настільки велетенські, що збивають з пантелику дослідницькі сонари. Скупчення цих риб не раз приймали за океанічне дно!



Як ви розумієте, міктофових не просто так назвали «світячими анчоусами».

Рівень 4: Батіальна зона

А що там, під анчоусами? А там батіальна зона — 3 кілометри непроглядної пітьми. На відміну від мезопелагічної зони, умови тут неймовірно стабільні. Дослідники припускають, що они не змінилися ні на йоту за останні 8 тисяч років. Наші знання про цей регіон досить уривчасті, адже його вкрай важко досліджувати. Та й вижити тут — справжній виклик.



Саме в батіальній зоні мешкають гігантські ізоподи — моторошні раки, зовні схожі на наземних мокриць. І це не дивно, адже мокриці — це теж ракоподібні.

Так, тут живуть акули, кальмари, восьминоги, вудильники та глибоководні вугри, але ми лише приблизно уявляємо їхню чисельність і видовий склад. Більшість місцевих мешканців не мають забарвлення, їхня шкіра прозора, а рухи сповільнені. Цьому рівню дістається ще менше ресурсів, тому цінність кожної калорії зростає багаторазово.



Пелікановидний великорот — родич вугра з батіальної зони. Здатний підніматися значно ближче до поверхні, у верхню частину сутінкової зони.

Рівень 5: Абісальна зона

Але ми все ще не дісталися дна. Ласкаво просимо до абісальної зони — океанічної пустелі. Тут і справді майже нічого немає. Так, про абісаль ми знаємо ще менше, але навіть нашої куцої інформації достатньо, щоб зрозуміти: робити тут особливо нічого. Органіки у воді обмаль, вона вся спресована у глибоководний сніг і швидко осідає на дно, утворюючи своєрідну «пустелю з пороху». Кисню теж бракує — його джерела надто далеко. Зате органічних та неорганічних солей тут надлишок.



Цю рибу виявили на глибині 8370 метрів. На сьогодні на більших глибинах риб не знайдено.



Ще там помітили ось таких дивних примарних риб. Вони називаються морськими слимаками

Рівень 6: Дно Абісалі

На абісальних рівнинах, біля самого дна, ситуація дещо краща. На перший погляд тут порожньо, однак на шарі багаторазово перетравленої органіки сформувалася екосистема, що охоплює до 1500 видів безхребетних. Ракоподібні, черви, моторошні морські павуки і навіть моноплакофори — родичі равликів, яких вважали вимерлими 300 мільйонів років тому. А над усіма ними ширяють вугри та інші нечисленні риби, здатні вижити на таких глибинах.



Це хтось із жалких істот. Здається, медуза. Насправді ніхто точно не знає, що це.

Утім, є в цій безрадісній місцевості й справжні оазиси життя: геотермальні джерела, туші мертвих китів і просто куточки, куди примхливі морські течії заносять особливо багато органіки з поверхні. У деяких з таких регіонів живих істот настільки багато, що вони лежать шарами одна на одній! Та варто відсунутися від осередку активності на якусь сотню-другу метрів — і перед нами знову постає та сама пустеля з нудними мікроскопічними хробаками.



Щільне скупчення креветок біля геотермального джерела. Підберуться трохи ближче — зваряться у надгарячій воді. Відсунуться далі — замерзнуть.

Отже, це все, однак не забуваймо, що глибоководні дослідження у нашому світі проводять дуже рідко. Це вкрай дорого й складно. Тому достеменно дізнатися, що діється в похмурих глибинах океану, поки що просто неможливо.