Британський міністр, танцівниця та радянський шпигун: історія найгучнішого секс-скандалу XX століття (18 фото)

"Справа Проф'юмо", в якій фігурувала британська аристократія, секс і шпигунство, прогриміло на все Сполучене Королівство в 1963 році. Воно справило ефект бомби, що розірвалася, уламками якої зачепило не тільки британський парламент, а й королівську родину. Як каже історик Пітер Хеннессі, «Справа Проф'юмо» – це «історія, в якій є все».

В результаті гучного секс-скандалу було зруйновано кілька блискучих кар'єр, одна людина вчинила самогубство, а британський уряд був змушений піти у відставку. Ця історія, що є калейдоскопом неймовірних поворотів сюжету, підступних інтриг, жахливих драм і порочних зв'язків, лягла в основу кількох кінокартин, остання з яких — «Суд над Крістін» — вийшла 2019 року.





Деколи навіть важко повірити, що все це сталося насправді. Проте це так. Давайте перенесемося в 1961 рік, коли відбулася зав'язка цієї неймовірної історії, яка призвела до таких катастрофічних наслідків для всієї політичної еліти Англії, але ми почнемо зі знайомства з основними героями.

Крістін Кілер



Дівчина, яка стала центральною особою сенсаційного секс-скандалу XX століття, народилася в 1942 році в Аксбриджі, маленькому містечку неподалік Лондона. Незабаром після її появи на світ батько пішов з родини, і Крістін з матір'ю переїхала до Беркшира. Грошей у них не було, тож їм довелося жити у старому залізничному вагоні.

Новий співмешканець матері виявився пияком і педофілом, який виявляв нездоровий інтерес до юної дівчинки. Коли Крістін було 12, він спробував зґвалтувати її і навіть запропонував втекти з ним з дому. Ця дитяча травма назавжди змінила її життя. О 15-й Крістін покинула школу і почала зустрічатися з американським військовим, від якого завагітніла.





Побоюючись громадського осуду, вона спробувала позбавитися дитини самостійно, але її спроби виявилися безуспішними. Вона стала мамою у 17 років, але її дитина померла через шість днів після народження. Жити з такою репутацією у невеликому містечку було неможливо, тож Крістін спішно переїхала до Лондона. Плекаючи мрію про модельну кар'єру, вона влаштувалася танцівницею в кабарі Murray's, де артистки виступали топлес.

Розважальний заклад був у популярному районі Сохо, а серед його клієнтів були британські знаменитості, політики та аристократи. Якось у кабарі зайшов один із найбагатших людей Лондона, Стівен Уорд, який гідно оцінив потенціал Крістін і запропонував переїхати до нього.

Чоловік пообіцяв вивести дівчину у вищий світ, а натомість… не попросив нічого. Як згодом стверджувала сама Крістін Кілер, між ними навіть ніколи не було інтимних стосунків. Однак цей «дружній зв'язок» виявився взаємовигідним.

Стівен Уорд



Талановитий, привабливий і харизматичний — такими словами описав би цього чоловіка будь-хто, хто зустрічав його хоч раз. Уорд завжди вмів справляти приємне враження, що допомогло йому піднятися на саму вершину кар'єрних і соціальних сходів.

На момент знайомства з Крістін Стівен Уорд вважався найуспішнішим лондонським лікарем-остеопатом, до якого на консультації ходили всі видні британські політики, та здібним художником, чиї роботи красувалися на стінах будинків аристократів. Але бездоганним «фасадом» Уорда ховалася темна і порочна сторона, про яку широкому загалу знати не належало.



Так, наприклад, будучи виборчим еротоманом, чоловік любив влаштовувати закриті оргії у своїй квартирі. Їх регулярно відвідували представники лондонської еліти — впливові чоловіки, яким смакували розваги такого роду. Крім них Уорд запрошував свою «золоту колекцію» юних осіб, які мріють про славу та багатство.

Всі вони були готові пірнути у вир із головою заради гарного життя: розкішних особняків, морських круїзів та знайомств зі знаменитостями. На таких жінок у Стівена око було накидане, тому побачивши Крістіну Кілер у напівтемряві елітного клубу, він уже знав, що вона стане новою «зіркою» його колекції.

Джон Профьюмо



Ім'я цього яскравого представника британської аристократії було відоме усьому Сполученому Королівству задовго до того, як воно стало асоціюватись виключно зі скандалом 1963 року. На початку 1960-х Джон Проф'юмо був одним із найшанованіших людей Великобританії: державним секретарем у військових справах (сучасний аналог посади — «міністр оборони»), який дружив не лише з прем'єр-міністром Гарольдом Макмілланом, а й із самою Корольовою.

Від своїх батьків він успадкував величезний стан, але на відміну від багатьох безтурботних спадкоємців аристократів, який спускають мільйони на розваги, випивку та жінок, Джон був цілеспрямованим юнаком з великими амбіціями, який не смітив грішми. Його цікавила лише політична кар'єра, і він мав твердий намір досягти успіху.



Після закінчення Оксфорда він вирушив у кругосвітню подорож, відвідавши Радянський Союз, Японію, Китай та США. Це була не розважальна поїздка, а стратегічне знайомство з державним устроєм країн-конкурентів, яке Проф'юмо сподівався використати як свою професійну перевагу надалі.

Очевидно, це йому вдалося: у 21 рік він став головою однієї з лондонських асоціацій Консервативної партії, а у 25 – отримав крісло у палаті громад. Подальший розвиток кар'єри не забарився. В особистому житті у Джона все також складалося як по маслу: 1954 року він одружився з чарівною Валері Хобсон, британською актрисою, яка втілювала образ бездоганної «англійської леді».

І ця ідилія могла б тривати ще довгі роки, якби 8 липня 1961 року Джон вирішив провести час удома з дружиною замість того, щоб поїхати на приватну вечірку в Клайвдені, де і відбулася його фатальна зустріч з Крістін Кілер.

Євген Іванов



І, нарешті, останньою (але не за значущістю) дійовою особою скандалу, який шокував усю Великобританію 1963 року, став наш співвітчизник — радянський офіцер, дипломат та розвідник Головного розвідувального управління СРСР. Серед предків Іванова значився сам генерал Кутузов, тому не дивно, що героїзм і схильність до ризику був у крові.

На батьківщині Євген закінчив Тихоокеанське вище військово-морське училище та Академію Радянської Армії (обидва дипломи — з відзнакою), після чого почав працювати за кордоном, підтримуючи таємні контакти з радянським урядом. На той час Іванов уже був сімейною людиною, його законною дружиною стала Майя Горкіна, дочка голови Верховного суду СРСР, яка супроводжувала чоловіка у всіх поїздках.

Після чотирирічної роботи в Норвегії Євген отримав нове завдання - його перевели до Великобританії, призначивши помічником військово-морського аташе.

Але, зрозуміло, це було лише прикриття реальної місії Іванова. Будучи агентом ГРУ, він збирав компромат на західну політичну еліту, відвідував військово-морські бази та промислові виставки, де демонструвалися технічні новинки конкурентів, а також намагався увійти в довіру до високопоставлених британських чиновників, які мають вплив на вироблення зовнішньої та внутрішньої політики Сполученого Королівства.

При цьому, щоб не потрапити на олівець MI-5, йому було необхідно вести підкреслено буржуазний спосіб життя - тобто відвідувати світські раути, знатися з богемою, багато пити і грати в бридж. Інакше кажучи, всіляко демонструвати лояльність до життя британської аристократії. І треба сказати, що Іванов успішно з цим справлявся.

На одному з таких світських прийомів радянський розвідник познайомився зі Стівеном Уордом, який попросив надати йому незначну послугу допомогти приятелю отримати візу в СРСР. Іванов благородно погодився. У подяку Уорд ввів Євгена у світ Англії, цим допомагаючи здійснити великий прорив у секретної місії радянського шпигуна (хоча він, зрозуміло, цього усвідомлював).

Як згодом говорив сам Іванов, його роман, що раптово спалахнув, з Крістін Кілер також став частиною стратегічного плану.

Сцена 1. Біля басейну



Будучи людиною зі зв'язками, Стівен Уорд проводив вечірки не лише у себе вдома, а й у розкішних родинних маєтках своїх друзів. 8 липня 1961 року лорд Астор люб'язно надав Стівену свій заміський будинок у Клайвдені. Надвечір до особняка почали під'їжджати дорогі автомобілі, і потік манірних англійських джентльменів кинувся всередину будинку, де на них уже чекали міцні спиртні напої та привітні молоді дівчата.

Джон Профьюмо також отримав запрошення на вечірку, але з'явився там під руку з дружиною Валері Хобсон — очевидно, щоб захистити свою репутацію на випадок витоку подробиць того вечора в пресу. Неспішно прогулюючись особняком, тиснучи руки численним знайомим, Джон і сам не помітив, як опинився біля басейну. Валері загубилася десь у натовпі гостей, тож чоловік у повній самоті раптово став не лише свідком, а й мимовільним учасником пікантної сцени.



Чарівна Крістін Кілер, виринувши з води, рушила до виходу з басейну, де зіткнулася з Джоном. Дівчина спробувала прикрити свою наготу рушником, проте воно виявилося надто маленьким, щоб сховати всю красу її молодого тіла. Втім, йти за одягом Крістін явно не поспішала, натомість вона вирішила трохи пофліртувати з новим знайомим.

Невідомо, чим ця романтична сцена могла б закінчитися, якби біля басейну не з'явилася Валері. З гідністю справжньої леді вона взяла дружину за руку і посміхнулася напівголою Крістін. Розмова перейшла у світське русло, і невдовзі колишня танцівниця покинула подружню пару і переключилася на інших одиноких гостей вечірки.

Дуже швидко вона порозумілася з офіцером Євгеном Івановим, який передбачливо залишив свою дружину вдома. Наступного ранку почалося із запливу в басейні, в якому крім Крістін взяли участь Джон, Валері та Євген. Цього разу всі одягнулися в купальні костюми і взяли з собою довгі рушники. Вже вдень гості почали роз'їжджатися.

Джон попрощався з Крістін, пообіцявши написати їй (і дотримав слова вже через кілька днів), після чого вирушив із дружиною додому. Євген теж поспішив повернутися до Лондона, але не один. Компанію йому склала Крістін. Як згодом розповідала сама дівчина, вони дуже насичено провели час. І після того дня їхні інтимні зустрічі стали відбуватися регулярно.

Сцена 2. У ліжку у Крістін



Не секрет, що найгучніші скандали у світі великої політики починаються у жіночому ліжку. І в даному випадку, колискою бурі, що назріває, стала спальня Крістін Кілер. Іванов відвідував дівчину дуже часто і практично не приховував свого позашлюбного роману. Іноді він навіть використовував автомобіль посольства, щоби доїхати до її будинку.

Проф'юмо діяв обережніше: наприклад, він міг взяти Бентлі напрокат, щоб покатати Христину по місту, після чого усамітнювався з нею в квартирі Уорда (тільки в окремих випадках вони проводили ніч у будинку Крістін).

Для обох чоловіків роман з колишньою танцівницею не мав нічого спільного з любов'ю: лежачи в ліжку з коханкою, Євген розпитував її про роботу Проф'юмо, Джон просто задовольняв свої чоловічі потреби з особливою, що приваблює його.

Як розповідали друзі британського міністра, він зізнавався, що Крістін здавалася йому відверто дурною: за його словами, з нею навіть не було про що поговорити. Але, очевидно, фізичні дані дівчата з лишком компенсували цей недолік.

«Джон справа, Євген ліворуч… Крістін, ти можеш спровокувати війну», — жартував Стівен Уорд, який знав про обидві інтрижки

А ось британській службі безпеки було не до жартів. Щойно чутки про таємний роман «дами легкої поведінки» та військового міністра дійшли до кабінетів чиновників, вони забили на сполох. Чиновники чудово розуміли, що зв'язка імен «Іванів-Кілер-Проф'юмо» потенційно небезпечна і може призвести до витоку державних таємниць (а в перспективі — і до реальної війни).

Тому вони настійно порадили Джону покласти край його таємному роману. Але він тільки відмахнувся від «порадників»: мовляв, стосунки з Крістін – це його особиста справа. Тоді колеги вирішили діяти іншим шляхом. Вони показали Проф'юмо компрометуючі фотографії, на яких його коханка була в обіймах радянського дипломата. Такого удару по чоловічому самолюбству Джон уже винести не зміг.

У серпні він написав Крістін прощального листа, в якому запропонував зробити «перерву» у відносинах. Через кілька місяців їхній роман остаточно завершився. Уся служба безпеки Сполученого Королівства видихнула з полегшенням. Але як з'ясувалося через півроку – розслабилися вони зарано. Особисте життя колишньої танцівниці залишилося таким самим насиченим, як і раніше.



Джонні Еджкомб

Ліжко Крістін довго не порожніло, і незабаром місце Джона зайняв ямайський музикант із бурхливим темпераментом і кримінальним минулим на ім'я Алоїзіус Гордон. Але дівчина ніколи не могла обмежитися лише одним коханцем, тож незабаром у Гордона з'явився конкурент — як не дивно, його співвітчизник, джазмен та аматор легких наркотиків Джонні Еджкомб.

Гарячі ямайські чоловіки ніяк не могли поділити Крістін між собою, тому нерідко влаштовували публічні сварки, які часом доходили до бійок. Кульмінацією цих розбірок стала бурхлива сцена ревнощів, влаштована Джонні у наркотичному чаді. У грудні 1962 року він простежив за коханкою до будинку Уорда, і коли за ними зачинилися вхідні двері, почав кричати на всю вулицю, щоб йому терміново видали «зрадницю».



Алоїзіус Гордон

Ніхто не відреагував на істеричні вимоги ямайця, тоді він дістав пістолет і почав курити вікнами квартири Уорда. Поліція забрала Джонні в ділянку, де розсерджений ревнивець розповів правоохоронцям багато цікавих подробиць про особисте життя Крістін Кілер. Звичайно, він нічого не знав про минулі романи своєї пасії (тому імена Іванова та Проф'юмо поки що не спалахнули), але був у курсі всіх поточних.

Судячи з його слів, Крістін була справжньою «повією» — а це в ті часи вважалося не лише аморальним, а й кримінальним злочином. Поліцейські зрозуміли, що у ситуації треба розібратися ґрунтовно.

Сцена 3. Зникнення свідка



Крістін Кілер викликали на допит, щоб на власні очі побачити цю дивовижну особу, через яку Еджкомб був готовий стрілятися (і заразом переконатися, що вона не займається нічим протизаконним). Треба сказати, що таки Крістін не була відвертою дурницею — заперечувати все було б марно, а перспектива потрапити до в'язниці за проституцію здавалася їй малопривабливою, тому дівчина почала називати поліцейським імена.

Імена високопоставлених чоловіків, які перебували з нею в любовному зв'язку, і могли б виявитися набагато цікавішими за поліцію, ніж її «скромна» персона. Зрештою, постати в очах громадськості таємничою коханкою аристократів і політиків набагато вигідніше, ніж звичайною «повією», за якою бігають жебраки наркомани.

Преса не змогла оминути цієї історії. На початку 1963 року на перших шпальтах видань почали з'являтися заголовки на кшталт: «Міністр оборони — з ліжка Крістін, шпигун — у ліжко Крістін». Щоранку біля газетних кіосків вишиковувалися величезні черги: всі британці, затамувавши подих, прагнули нових подробиць порочних зв'язків Кілер.

Тим часом у дівчини зовсім розв'язалася мова — вона розповідала журналістам не лише про те, як спала з Проф'юмо та передавала державні таємниці Іванову, а й як влаштовуються оргії в салоні Уорда, і хто на них приходить. Прозвучало навіть ім'я чоловіка Королеви, принца Філіпа, що привело громадськість до справжнього шоку.



Усі знали, що Стівен Уорд був у дружніх стосунках із герцогом Единбурзьким і навіть намалював кілька портретів монарших осіб, які красувалися у Букінгемському палаці. Втім, за відсутністю вагомих доказів причетності принца Пилипа до непристойних вечірок Уорда, королівську родину дали спокій. Але для Іванова та Проф'юмо все тільки починалося.

У березні 1963 року події почали розгортатися з неймовірною швидкістю, і кожному з героїв нашої історії довелося несолодко. Еджкомбу звинуватили у зберіганні зброї та призначили дату судового слухання. Проф'юмо довелося виступити перед усіма парламентаріями та публічно прокоментувати чутки про свій зв'язок із дівчиною легкої поведінки (чоловік усе заперечував).

Уорд сів на лаву підсудних за звідництво, після чого його друзі просто відвернулися від нього. Іванова терміново відкликали у СРСР і зробили «невиїзним» на невизначений термін. А Крістін… просто зникла. Вона не з'явилася на засідання суду у справі Еджкомба, де мала виступати свідком. Перестала виходити на зв'язок із поліцією та журналістами.

На тлі цього поповзли жахливі чутки про те, що її «прибрали» ті, кому так заважало її існування. Під підозру потрапив і Профьюмо, який міг би втратити свою блискучу кар'єру, якби Крістін надала докази їхнього роману. На щастя, дівчина невдовзі знайшлася сама. За її словами, вона вирішила трохи відпочити та поїхала до Мадриду, а дату судового слухання просто переплутала.

Сцена 4. Розв'язування



Єлизавета II та Джон Профьюмо, 1971 рік

Після повернення Крістін ситуація загострилася до краю. Уорд, розуміючи своє жалюгідне становище, вирішив співпрацювати з владою і зізнався, що довгий час покривав Проф'юмо. З його допомогою (і, можливо, самої Крістін) у розпорядженні слідства з'явився лист, написаний від руки військовим міністром своїй коханці — той самий, який він відправив їй напередодні остаточного розставання.

Проф'юмо довелося зізнатися на брехні. 5 червня він офіційно подав у відставку. Того дня на його політичній кар'єрі було поставлено жирний хрест. Але треба віддати належне Валері Хобсон — як зразкова дружина вона не залишила свого чоловіка, коли він зізнався у своїх зрадах. Вони прожили разом ще чверть століття.

Після відставки та тривалої депресії Профьюмо вирішив спокутувати свою провину перед суспільством: він записався добровольцем до благодійної організації Toynbee Hall, де кілька років безкоштовно мив громадські туалети. До середини 1970-х, коли пристрасті навколо секс-скандалу вщухли, британці трохи пом'якшилися по відношенню до «вигнаного з ганьбою» міністра.

Маргарет Тетчер навіть запросила його на святкування свого 70-річчя, а Єлизавета II нагородила Проф'юмо орденом Британської імперії.



Крістін у 1980 році

До інших дійових осіб цієї історії доля виявилася менш прихильною. Не чекаючи закінчення судових слухань, Уорд прийняв величезну дозу снодійного і за кілька днів помер, не приходячи до тями. Лорд Астор, у чиєму маєтку Крістін купалася голою, став ізгоєм у британському вищому суспільстві.

Від Іванова пішла дружина — одразу ж після їхнього повернення до Радянського Союзу. Залишок життя він провів на самоті. У січні 1994 року Іванова знайшли мертвим у його квартирі. Обставини смерті радянського шпигуна досі огорнуті завісою таємниці.



Крістін у 1985 році

Крістін Кілер так і не змогла «відмитися» від цієї брудної історії. Її звинуватили у дачі хибних свідчень проти Алоїзіуса Гордона та засудили до 9 місяців ув'язнення. Однак відсиділа вона лише шість — її випустили достроково (ймовірно, піклуючись про моральну подобу тюремників). Після цього, за спогадами самої Крістін, їй довелося довгі роки жити, перебиваючись із хліба на воду.

Вона працювала в ресторанах та пралень, приховуючи своє справжнє прізвище. Коли ставало дуже тяжко, Крістін нагадувала про себе суспільству: погоджувалася на інтерв'ю або випускала мемуари, що рясніли новими подробицями скандалу 1963 року. Тільки вірити в її фантазії вже ніхто не хотів. Особисте життя теж не вдалося: вона мала два короткі шлюби, які завершилися розлученнями. Вона померла в 2017 році, надовго переживши решту всіх героїв цієї історії.