Співробітниця притулку здобула довіру зляканого кошеня

Я коли підходив до нав'язаного дружиною котейки, то транслював думку — у тебе вибору немає. У підсумку ми найкращі друзі, а до дружини лише терпіння. А вибору немає — усвідомлено подряпає — викину у вікно; проявить іншу не ігрову агресію — викину у вікно. Жодного разу не викидав (після перших тижня-півтора дитинства причини/приводу не було, але ми завжди знали, що це питання вирішене).

Мені завжди вдавалося "домовитися" з найвідчуженішими кицюнями.

Ну, з дрібним воно нормально. З дорослим звірятком довше повозишся. А багатьом собачкам, перш ніж лагідно пояснювати, треба спершу довести, що ти "кусаєшся" боляче, ніж вони. Ось тоді й ласка приймається.