Схоже, на Марсі все ж таки було життя (2 фото)

Нове дослідження ставить під сумнів "просте" пояснення марсіанської органіки, яка, згідно з найпоширенішою гіпотезою, була занесена на Червону планету метеоритами.





Автопортрет марсохода NASA Curiosity, зроблений 15 червня 2018 року, коли глобальна пилова буря значно знизила рівень освітленості та видимість у районі кратера Гейл

Вчені проаналізували органічні сполуки, знайдені марсоходом NASA Curiosity, і дійшли висновку, що виключно небіологічні процеси не здатні забезпечити рівень органіки, який був виявлений в породах кратера Гейл.

Все почалося в березні 2025 року, коли команда Curiosity повідомила про виявлення невеликих кількостей декану, ундекан і додекан — це вуглеводні з ланцюжками з 10–12 атомів вуглецю, найбільші органічні молекули, зафіксовані на Марсі на той момент.

Було висунуто припущення, що ці сполуки можуть бути продуктами розпаду жирних кислот, законсервованих у стародавньому аргіліті (глинистому сланці) у районі колишнього озера, яким колись був кратер Гейл.

Проблема в тому, що за даними одного марсоходу неможливо точно встановити, звідки саме взялися ці молекули. На Землі жирні кислоти зазвичай пов'язані з життям (наприклад, з мембранами клітин), але також відомо, що частина складної органіки може "збиратися" і абіотичним шляхом - у ході геологічної активності або доставлятися у готовому вигляді на борту метеоритів.

Тоді автори нового дослідження зробили наступний крок: вони почали перебирати реалістичні небіологічні джерела і оцінювати, скільки ті органіки могли б дати в подібних умовах, враховуючи високий рівень радіаційного фону на поверхні Марса, відповідальний за руйнування органіки. Вчені вдалися до лабораторних експериментів, математичного моделювання та повторного аналізу даних Curiosity, щоб прикинути, який запас органіки мав бути в породі до руйнування - умовно вони "відмотали назад" на десятки мільйонів років.



Отримана оцінка виявилася набагато вищою від того, на що здатні типові небіологічні сценарії. Звідси обережний висновок: абіотичні процеси не здатні пояснити виявлену кількість органіки, тому цілком допустити джерело біологічного походження.

Важливо розуміти, що перед нами не є незаперечним доказом наявності життя на Марсі. Автори дослідження зазначають, що потрібні додаткові дані, перш ніж робити однозначні висновки. Але ситуація стає надзвичайно цікавою: вперше звичних небіологічних пояснень недостатньо. Якщо нові дані підтвердять поточні висновки, то перед нами буде один із найсильніших аргументів на користь того, що життя на Червоній планеті все ж таки колись було (або, можливо, є досі).