Повзуче каміння Долини Смерті (13 фото + 1 відео)

На висохлому дні озера Рейстрек-Плайя в Каліфорнійській Долині Смерті відбувається щось загадкове та майже чарівне.





По його глинистій поверхні розкидане велике каміння, за яким тягнуться довгі, точні сліди. Ці борозни показують, що валуни якимось чином подорожували пустелею, причому не прямою, а роблячи зигзаги і повороти, долаючи часом дистанції в сотні метрів.



Територія Долини Смерті

Сліди зберігаються роками, проте побачити сам момент руху каміння або передбачити його практично неможливо, що породило безліч фантастичних теорій.





Один з каменів, що переміщуються по пляжу Рейстрек-Плайя і залишили після себе слід з крутим поворотом

Вчені ламали голову над цією аномалією з початку двадцятого століття, висуваючи різні версії, від впливу сильних вітрів до магнітних полів. Розгадка прийшла у 2010-х роках завдяки дослідникам, що провели масштабний багаторічний експеримент. Вони встановили на камінні GPS-маячки і регулярно фіксували їхнє положення.

Історія одного з валунів на прізвисько Карен вагою понад триста кілограмів стала особливо показовою. Декілька років вона не рухалася з місця, але коли вчені повернулися в 2016 році, то виявили, що Карен зникла, а пізніше її знайшли більш ніж за вісімсот метрів від вихідної точки.



Камінь, схожий на вітрильник

Через війну ретельні спостереження розкрили секрет. Вся справа в унікальному збігу зимових умов. Після рідкісних дощів на плато утворюється дрібне озеро. Вночі при заморозках воно покривається тонким, але великим шаром льоду. Вдень лід підтає та розколюється на великі плавучі панелі. Під впливом вітру ці крижані щити, як вітрила, починають повільно ковзати по покритій слизьким брудом поверхні, підпираючи і штовхаючи перед собою важкі камені.

Для руху потрібен ідеальний баланс: достатньо води, щоб утворився лід, але не надто багато, щоб камені не потонули у багнюці, а також вітер певної сили.



Таким чином, «подорожують» не всі камені, а лише ті, що складаються з досить щільних порід, на зразок доломіту та сієніту. Їх рух це не швидке ковзання, а повільне, майже непомітне для очей, дрейфування, результат копіткої роботи природи, що особливим чином поєднує лід, воду та вітер.





Траєкторія руху багатьох каменів збігається











Деякі камені важили понад 300 кг.