Перша кібератака: злом французькою при свічках (9 фото)

Багато хто вважає, що перша кібератака трапилася в 1988 році, коли аспірант Корнельського університету Роберт Морріс випадково випустив у мережу хробака, який паралізував значну частину інтернету.





Однак історія цифрових вторгнень набагато давніша. Вона сягає корінням в епоху, коли не тільки інтернету, а й бездротового телеграфу не існувало і близько. Вже функціонувала широка мережу передачі на основі оптичного телеграфу — семафора.



Роберт Морріс

Система семафорів була ланцюгом веж, на кожній з яких знаходилася установка з рухомими дерев'яними стрілами. Різні конфігурації цих стріл відповідали буквам, цифрам та символам. Оператори у кожній вежі, спостерігаючи в телескоп за сусідньою станцією, відтворювали її сигнали на своїй. Так повідомлення могло подорожувати ланцюжком з величезною для того часу швидкістю.





Оптичний телеграф

Мережа була виключно урядовою, але у 1834 році два брати, Франсуа та Жозеф Блан, придумали, як зламати її для особистої вигоди. Брати торгували державними облігаціями на біржі Бордо, яка орієнтувалася на курс Паризької біржі. Оскільки поштовій кареті потрібно було кілька днів на доставку новин зі столиці, провінційні торговці завжди запізнювалися. Той, хто отримував інформацію швидше, міг випередити ринок та зірвати куш. Спроби використати голубів та гінців були ненадійні, і брати знайшли інший шлях.



Вони підкупили телеграфіста у місті Тур, якому спільник у Парижі доставляв біржові зведення. Передавати особисті повідомлення через урядовий канал було неможливо — це б відразу помітили. Тож брати розробили хитрий план. Вони наказали оператору впроваджувати в рутинні державні депеші певний набір кодів. Ці сигнали мали вигляд випадкових помилок, але насправді несли зашифровану інформацію про ринок.



Франсуа Блан

Стандартною процедурою було виправляти помилки спеціальним сигналом у наступній передачі. І помилка, і виправлення дублювалися всіма станціями на заваді. Брати розмістили ще одного спільника з телескопом поруч із кінцевою станцією лінії до Бордо. Він зчитував «помилки», розшифровував їх та передавав новини братам.



Джозеф Блан

Ця афера залишалася нерозкритою два роки. Все відкрилося, коли підкуплений телеграфіст із Тура захворів і вирішив посвятити у схему свого друга з надією, що той його підмінить. Проте друг виявився більш совісним і доповів начальству. Братів Блан залучили до суду, але оскільки не існувало закону про неправильне використання телеграфної системи, їх, зрештою, відпустили.



Ретроспективний погляд на цю історію розкриває безнадійну вразливість французької семафорної системи. Якби не Блани, її недоліки неодмінно використав би хтось інший. Будь-яка лазівка ​​буде знайдена та використана – така природа речей. І, як і в будь-якій системі безпеки, найслабшою ланкою залишається людина. Найскладніший пароль марний, якщо його записати на папірці. Найпросунутіша технологія захисту від шахрайства не врятує того, хто добровільно повідомить дані картки незнайомцю по телефону. У випадку з братами Блан цією слабкою ланкою став підкуплений службовець.



Ця історія нагадує нам, що з будь-яким новим винаходом люди завжди знайдуть спосіб навернути його на зло.