Самотній сторож Мумбаї Гілберт Хілл (9 фото)

У Мумбаї, найбільш велелюдному місті Індії, до неба прямують не тільки бетонні вежі.





На одному з північних околиць районів піднісся на 60 метрів гігантський стовп з базальту. З трьох сторін його тіснять житлові комплекси майже тієї ж висоти. І цей моноліт під назвою Гілберт Хілл практично невидимий для всіх, окрім найближчих сусідів.



Гілберт Хілл - дивовижний пагорб у Мумбаї. Він сформувався близько 66 мільйонів років тому, в ту епоху, коли Індія все ще була островом, що дрейфував, на південь від екватора, але вже стрімко зближалася з Євразійською плитою. Всього через 15 мільйонів років, що є миттю за геологічними мірками, ці континенти зіткнуться, породивши найбільшу гірську систему, що захоплює дух, — Гімалаї.





На той час територія сучасних штатів Махараштра, Гуджарат і Мадхья-Прадеш була ареною потужної вулканічної активності. Низка колосальних вивержень затопила цей регіон та його околиці річками лави, які, застигаючи, сформували величезне базальтове плато завтовшки два кілометри.



Це плато, відоме як Деканські траппи, спочатку займало 1,5 мільйона квадратних кілометрів, що приблизно дорівнює половині площі сучасної Індії. Ерозія та тектонічні процеси скоротили його до нинішніх 500 000 квадратних кілометрів, що все одно неймовірно багато. Період збігся з масовим вимиранням видів, включаючи зникнення динозаврів.

Це змусило деяких вчених припустити, що виверження, що створили Деканські траппи, і викид вулканічних газів могли стати причиною катастрофи. Хоча наукова спільнота більшою мірою схиляється до метеоритної гіпотези, є й ті, хто вважає, що до вимирання привели обидва ці катаклізми.



Гілберт Хілл - яскравий свідок тієї бурхливої ​​доби. Геологи вважають, що моноліт утворився, коли лава витекла з тріщини в плато. У міру остигання магма сформувала не горизонтальні шари, а вертикальні колони. Ці прямокутні та шестикутні структури відомі як стовпчастий базальт. Подібні геологічні утворення – велика рідкість на планеті. Башта Диявола у США, Мостова гігантів у Північній Ірландії – ось деякі з відомих прикладів.



1952 року Гілберт Хілл отримав статус національного парку, а 2007 року був визнаний пам'яткою архітектури другої категорії. Однак нинішній стан цього природного дива, що зазнає найсильнішого антропогенного тиску, красномовно говорить про те, що жоден із цих статусів не працює.

На вершину пагорба, куди ведуть сходи, піднімаються в основному паломники, які відвідують два храми, які там розташовані. Рослинність, що колись оточувала пагорб, поступилася місцем будівлям і нетрі. Для людей, які живуть біля підніжжя цієї геологічної пам'ятки, їхня власна боротьба за виживання заступає його цінність. Лише вчені, історики та віруючі відвідують це місце.



За однією версією він названий на честь американського геолога Гроува Карла Гілберта, який і ввів термін «лакколіт». За іншою назвою йому дали на честь британського чиновника, який курирував округ Андхері.



Вже багато років стурбовані громадяни закликають Корпорацію з розвитку туризму Махараштри побудувати навколо пагорба захисну стіну та розвинути її як туристичний об'єкт. І хоча храми на вершині Гілберт Хілла є самозахопленням території, саме вони, хоч як це парадоксально, стали його несподіваними захисниками.



Декілька років тому місцевий забудовник запропонував знести пагорб, щоб звільнити місце для нових будівель. Храмові піклувальники дали рішучу відсіч цій ідеї. Тепер ці святилища єдине, що охороняє геологічне диво від повного знищення.