Джек – найнезвичайніший залізничник Вікторіанської епохи (5 фото)

У 1870-х роках пасажири, які прибували на станцію Айтенхаге (ПАР) поблизу Порт-Елізабет, ставали свідками неймовірного видовища. За важелями в будці стрілочника вони бачили... павіана.





Це був Джек — єдина у світі мавпа, яка офіційно працевлаштована на державній залізниці і отримувала зарплату.



Ця дивовижна історія почалася з Джеймса Едвіна Уайда, колійного обхідника, якого колеги прозвали Стригуном за його звичку застрибувати на ходу у вагони та перестрибувати між ними. Його лихацтво закінчилося трагедією: якось він оступився і потрапив під колеса. Джеймсу ампутували обидві ноги. Виявивши неабияку силу волі, він змайстрував собі дерев'яні протези і переконав начальство, що ще може приносити користь. Його перевели на спокійну посаду стрілочника на станцію Айтенхаґе.





Одного разу на ринку Джеймс побачив, як павіан чакма вправно керується візком, запряженим волами. Вражений його кмітливістю, Уайд викупив мавпу, назвав її Джеком і зробив своїм помічником. Джек швидко навчився виконувати домашні справи: підмітати підлогу, виносити сміття і, що найважливіше, возити господаря на роботу у спеціальному візку. На станції йому навіть довіряли ключі від вугільного складу.



Але головний талант Джека відкрився на роботі. На той час машиністи подавали стрілочнику сигнали свистком, вказуючи, куди перевести шляху. Спостерігаючи за господарем, Джек не лише вивчив ці сигнали, а й навчився самостійно перекладати стрілки. Незабаром він уже справлявся зі своїми обов'язками без жодного контролю.



Скарга однієї з пасажирок, обурена тим, що її поїздом керує мавпа, змусила керівництво провести офіційну перевірку. Джек блискуче склав «іспит» під наглядом інспектора. Той був такий вражений, що павіана офіційно зарахували до штату. Джек отримав особистий номер, зарплату 20 центів на день і норму — півпляшки пива на тиждень.

За дев'ять років бездоганної служби, аж до своєї смерті від туберкульозу в 1890 році, Джек, за свідченнями сучасників, не припустився жодної помилки. Його історія залишається унікальним прикладом правильної служби та незвичайного інтелекту тварин.