Остеотомія тазу: показання до операції та чого очікувати після неї

Остеотомія тазу — це хірургічне втручання, яке передбачає цілеспрямовану зміну положення кісток кульшового суглоба задля поліпшення його функції та зменшення навантаження на суглобову поверхню. Це складна, але ефективна операція, яка дозволяє уникнути раннього ендопротезування та покращити якість життя пацієнтів із дисплазією або схожими порушеннями.

Виконується втручання в межах спеціалізованої допомоги з боку ортопеда-травматолога. Детальніше можна дізнатися на сторінці https://veselka.clinic/napriamky/vuzki-spetsialisty/ortoped-travmatolog/osteotomiia-tazu.

Кому і навіщо показана остеотомія

Найчастіше процедуру призначають пацієнтам із дисплазією кульшового суглоба. Також може бути рекомендована при:

• передчасному зношенні суглоба (диспластичний або вторинний коксартроз);
• неправильному зрощенні після переломів таза;
• обмеженні обсягу рухів у тазостегновому суглобі;
• неефективності консервативного лікування та фізіотерапії;
• підготовці до майбутнього ендопротезування з метою покращення біомеханіки.

Рішення про втручання приймається після ретельного клінічного й рентгенологічного обстеження. Операція має сенс лише за умов наявного хрящового шару в суглобі, тобто її проводять до вираженого артрозу.

Суть операції

Під час втручання хірург виконує заплановане розсічення кістки тазу (зазвичай це вертлюгова ділянка), змінює її положення таким чином, щоби головка стегнової кістки краще входила у кульшову западину, а потім фіксує у новому положенні спеціальними пластинами чи гвинтами.

Операція дозволяє:

• рівномірно розподілити навантаження на суглоб;
• зменшити тиск на хрящ;
• стабілізувати суглобову поверхню;
• зменшити або усунути больовий синдром;
• відтермінувати ендопротезування або запобігти йому.

Період після операції: що варто знати

Після остеотомії пацієнту потрібен час на відновлення. Реабілітація — обовʼязкова частина процесу і безпосередньо впливає на результат.

Основні етапи післяопераційного періоду

1. Госпіталізація (перші 5–7 днів). Контроль болю, зняття набряку, перші фізичні вправи під наглядом.
2. Обмеження навантаження. Упродовж 6–8 тижнів пацієнт ходить з милицями, поступово збільшуючи навантаження на ногу.
3. Фізіотерапія та ЛФК. Застосовуються методи для збереження рухливості, зміцнення мʼязів, формування правильного патерну ходи.
4. Рентген-контроль. Регулярне спостереження дозволяє оцінити, як зростається кістка й чи немає зміщень конструкції.
5. Повернення до звичайної активності. Зазвичай це можливо через 3–6 місяців після операції, залежно від індивідуальної динаміки.

При дотриманні показань остеотомія тазу демонструє хороші результати — у більшості пацієнтів зменшується біль, покращуються рухливість і функція суглоба. Втручання дозволяє зберегти власний суглоб без ендопротезу на багато років, зменшуючи потребу у повторних операціях у майбутньому.