Найглибша криниця у світі, вирита вручну (5 фото)
Біля лікарні Наффілд у Вудінгдіні, недалеко від міста Брайтон-енд-Хов в Англії знаходиться невелика, непомітна на вигляд крита криниця. Але, незважаючи на свій невибагливий вигляд, Вудінгдінський колодязь має право вважатися найглибшим у світі колодязем, виритим вручну. Його глибина складає 390 метрів. 
Колодязь Вудінгдіна - приклад непохитної вікторіанської впертості та польоту інженерної думки. У 1850-х роках корпорація Брайтона вирішила збудувати новий робітний будинок на вершині нинішнього В'язового гаю, а також прибудувати до нього школу для складних підлітків. Школа повинна була навчити молодь міста, що оступилася, «звичкам промисловості» і позбавити їх від «бича жебрацтва». 
Щоб забезпечити водою цю нову установу, корпорація вирішила вирити нову криницю, оскільки підведення води з місцевого водопроводу було дорогим. Потім була копітка робота зі скорочення витрат.
Спочатку планувалося вирити цегляну криницю шириною 2 метри до глибини 120 метрів, де, як очікувалося, мали зайти підземні води. Після двох років копання шахта пройшла цю позначку, але води так не було виявлено. Вважаючи, що вони упустили джерело води, підрядник дав вказівки пробити бічну камеру на 10 метрів на північ, але це нічого не дало. Були прокладені ще й бічні тунелі на захід та на схід, але жоден із них не дав результату. Замість здатися, ініціатори робіт схвалили будівництво шахти шириною 1,5 метра наприкінці східного тунелю. 
Протягом наступних двох років земляні роботи тривали цілодобово, а люди працювали в моторошних умовах. Освітлені свічками, що коптять, робітники спускалися по хитких сходах на сотні метрів під землю, щоб копати землю ручними інструментами, завантажуючи відра з відходами і передаючи їх на поверхню, а потім використовуючи цеглу, передані зверху, щоб викласти скромну внутрішню обробку. Парові машини подавали повітря трубами, щоб робітники могли дихати. Спека була настільки виснажливою, що багато хто знімав одяг.
Чим глибше ставав колодязь, тим дорожче було продовжувати копати. Тепер колодязь Вудінгдіна коштував місцевим платникам податків приблизно 90 фунтів стерлінгів на тиждень, і влада почала сперечатися з приводу цих витрат. Багато хто жартував, що місто намагається докопатися до антиподів. 
Зрештою, на глибині майже 400 метрів та після чотирьох років копання земля почала рухатися. Коли вода прорвалася на поверхню, робітники стали енергійно дертися вгору шахтою, щоб не потонути. На те, щоб вибратися з такої чудової глибини, пішло 45 хвилин.
Незважаючи на величезні витрати, колосальні зусилля та обіцянки, що колодязь щорічно економитиме місту цілий стан на оплаті за воду, ним користувалися лише чотири роки, після чого він був закинутий на користь більш практичного водопроводу. 
Школи, для якої було вирито колодязь, вже давно немає, але він залишився на своєму місці. Тепер Вудінгдинська криниця оточена цегляною стіною, а зверху закрита металевою кришкою, щоб цікаві люди та потрібні речі не падали вниз.
