Чорний вудильник: навіщо вона спливла з прірви до поверхні? (8 фото)
Науковий і не тільки світ щосили обговорює незвичайне явище. Кілька днів тому бездонне синє море сколихнулося, а з його вир вибралося на світ щось, зовсім чуже світові. Цього мешканця безпросвітного мороку людство вперше спостерігало просто так, вдень, та ще й біля поверхні води! Що змусило її залишити пітьму? Невже гряде щось страшне.
Ті самі кадри. Начебто риба нічого не робить, але все одно страшно!
ЗМІ вже охрестили істоту морським чортом. Але дозвольте докопатися. Морським чортом звуть європейського вудильника. А та рибка, що засвітилася в кадрах, називається чорним вудильником чи меланоцетом Джонсона. В англійській літературі його називають «горбатим демоном», але ми спік раша, чи не так?
Ось так: вийшов у люди, а на тебе всі одразу обзиватись стали!
Заради справедливості, дивлячись на цю рибу, віриш, що батьківщина — її не інакше як пекла. Виглядає чорний вудильник як змішар із фільму жахів: майже кругла тушка 15 сантиметрів завдовжки. Чорно-бура шкіра, позбавлена луски. Величезна паща, з якої виглядають ряди потворних зубів-кілів. І, звичайно, знаменита вудка-приманка на морді.
Крош, Їжачку, куди ви втекли? Я ж просто хотіла пограти...
До речі, всі вудильники, що ви бачите на фото - красиві жінки. Коли кадри з вудильником розлетілися інтернетом, наша стаття ще не вийшла. Ніхто не знав, що цей «чорт» — ніжна вразлива дівчинка і багато хто вирішив, що це не жива істота зовсім, а іграшка на радіокеруванні. Тому що «не може жива риба бути настільки потворною та безглуздою!».
Дорогий, я справді найкрасивіша?!
Але вчені непохитні: синя безодня приховує тисячі меланоцетів, просто треба знати, де шукати. Саме наші красуні живуть у темній темряві на глибині від 200 до 1500 метрів. Їх зустрічали у тропічних та помірних водах усіх чотирьох океанів. А одного разу рибину знайшли біля Антарктики!
Коли вночі у темряві йдеш на кухню попити води.
На глибині мало кисню та ще менше їжі. У мертвенно-чорних глибинах ліхтарі меланоцетів стають маяками життя. Їхня вудка складається з симбіотичних біолюмінесцентних бактерій. Дрібні рибки та рачки злітаються на блякло світло, як метелики – на полум'я. На жаль, світло вони бачать наприкінці тунелю травного тракту хижачки. Паща вудильника настільки широка, що в неї легко поміститься риба, пропорційна самій мисливці.
Кажуть, що оператори завжди виживають під час зйомок. Що ж, давай перевіримо!
Блики вудки розпалюють і вогонь кохання! Так, настав час поговорити про самців. Вони у меланоцетів, як і у всіх інших вудильників, абсолютно не вражаючі: крихітні, всього 1,5-3 сантиметри завдовжки. Немає в них ні вудки, ні страшної пащі. Зате в наявності величезні очі та добре розвинений нюх. Все тому, що їхній єдиний обов'язок у житті — стати батьком для купи нових страхолюдин. Ромео пливуть світ своєї Джульєтти. Щоб не втратити кохану в темряві, самцю нічого не залишається, крім як вгризтися в тіло самки, поки та не почне метати ікру. Коли суть дійде до справи, він запліднює кладку, відчепляється від самки і пливе на пошуки нового кохання.
Ось та присоска внизу і є самець.
Звучить не дуже романтично, але вудлищам зайві рухи тіла ні до чого. Самка весь вільний час нерухомо ширяє в похмурій прірві - економить дорогу енергію. Вчені навіть витягували їх із дна, щоб провести експерименти. Риби особливо не чинили опір. Більше того: вони не лише добре перенесли підняття з дна, а й чудово почували себе у воді, майже повністю позбавленій кисню.
Вудильників не ловлять спеціально, вони трапляються в мережі ненароком, але ніхто їх не їсть. Тож вимирання страхолюдинам не загрожує.
Але чому меланоцет вирішив випливти зараз, біля Канарських островів? У вчених виникло два припущення. Перше - винесло течією. Безвільні рибки майже не рухаються в товщі, тому потужний водний потік міг винести вудильник до поверхні. Друге — вудильник захворів. Як акваріумні рибки спливають догори черевом, так і у меланоцету трапилися лиха з газообміном, через що тіло підняло вгору, як повітряна кулька. Сама рибина сказати про причини своєї появи не змогла, бо померла за кілька годин після випливання. Тушку виловили і направили на вивчення, тож загадка не залишиться без відповіді.