Гомотерій: якутський лев у вічній мерзлоті (14 фото)
Наприкінці листопада 2024 року палеонтологи перестали описувати єдину у своєму роді мумію кошеня гомотерію. Малюка виявили в якутській вічній мерзлоті, де він пролежав приблизно 35 тис. років! 
Ви ніколи не чули про ці великі кішки? Що ж, сумно. Адже вдосвіта ери людини саме вони претендували на звання господарів планети! 
Мільйони років тому гомотерії заявляли свої права більш ніж на половину земної кулі. Їхні залишки знайдені в Північній Америці, Сибіру, Європі та Африці. Та вони навіть до Південної Америки вторгалися, хоч і протрималися там відносно недовго. І на території всього свого ареалу вони вступали у боротьбу за екологічні ніші з двома іншими великими гравцями: левами (звичайними, печерними та американськими) та смилодонами — шаблезубими тиграми. 
Смілодони виглядали приблизно так. А лева я вам не покажу, ви й так його чудово знаєте.
Кожен із претендентів на звання найкрутішого котика планети зробив ставку на певну спеціалізацію. Смілодони перетворилися на могутніх засадних хижаків, що тримали у страху лісу. Потужними іклами вони могли валити видобуток у кілька разів більший за себе! Леви стали ультимативними зграйними мисливцями, з якими не могли тягатися навіть древні жахливі вовки — псові розміру XXL. Гомотерії ж пішли іншим шляхом: вони вирішили скористатися найкращими рисами своїх конкурентів! 
Як же гарно у вас у Південній Америці. Дай я тебе обійму!
У левів гомотерії запозичили спосіб життя. Як і королі сучасних саван, вони бачили на світлі краще за більшість інших кішок і утворювали прайди. Стародавні хижаки облюбували савани, степи та прерії, де розробляли тактики групового полювання на особливо великих травоїдних. Так, гомотерії були меншими за леви — їх гранична маса не перевищувала 200 кіло. Але вони могли чинити опір своїм головним конкурентам. 
Гомотерій слабший за лева і тигра, але в цирку не виступав. Тому що цирку в плейстоціні не було((.
А все завдяки зброї, яку вони запозичили у шаблезубих тигрів, — величезним іклам! Зуби гомотеріїв були не такими довгими, як у смилодонів, зате стали ширшими та міцнішими. Це дозволяло кішкам полювати на видобуток, який був занадто великий навіть для решти хижаків. Наприклад, на молодих мамонтів! 
Саня, тримай його, він збирається дзвонити своїй колишній!
Але на цьому їхнє запозичення не припинилися. Гомотерії дотяглися загребущими лапами навіть до гієн і вкрали в них... всю задню половину тіла! Наші герої володіли широким потужним тазом, відносно короткими задніми ногами і зовсім маленьким хвостом. 
Ви що, зовсім сліпі? Я не собака сутулий. Я кішка сутула!
Ці особливості не лише надавали їм злегка «гієнистий» вигляд, а й перетворювали їх на витриваліших тварин. А разом з розвиненими легкими кітками і зовсім перетворювалися на найвитриваліших котячих планети. Зважаючи на все, зграї гомотеріїв переслідували невеликих мамонтів, поки ті не вибивалися з сил. Таку ж тактику використовують вовки, коли заганяють лосів та оленів до повної втрати боєздатності! 
Який я гарний, як потужні мої лапищі!
Якщо говорити серйозно, то, звичайно, кішки нічого ні в кого не крали. Такий дивний набір рис пояснюється незвичайним походженням: гомотерії є сестринською групою стосовно всіх сучасних кішок! Вони відокремилися від загального еволюційного дерева більше 20 мільйонів років тому і тому поєднували в собі давні та сучасні риси котячих. 
Витягнута морда з великою щелепою – одна з примітивних рис гомотерію. Такі морди були модними у хижаків в олігоцені, 20-30 мільйонів років тому.
І якщо раніше вчені могли лише гадати про різницю стародавніх та сучасних кішок, то знахідка з Якутії все розставила на свої місця. Завдяки крихітній мумії вчені змогли реконструювати зовнішність кошеня. Виявилося, що вже у віці трьох тижнів він демонстрував відмінні риси свого роду. 
Маля з Якутії не могло залишити палеохудожників байдужими! Вже за кілька місяців з'явилося безліч артів із зображенням кошеня. 
А ось мама з малюком. Чому кошеня загинуло, встановити не вдалося. Але він став цінною знахідкою для вчених.
Палеонтологи порівняли мумію гомотерію з левеням із колекції Зоологічного музею того ж віку. Виявилося, що тіло малюка з вічної мерзлоти було на 10% коротшим. А ось шия, навпаки, була довша і майже вдвічі товща. Лапи теж виявилися майже вдвічі ширші. Вони дозволяли вже маленькому гомотерію легко пересуватися кучугурами, як на лижах. 
Різниця видно неозброєним оком. Зверху - кошеня гомотерію. Його мордочка тупіша, а чоло ширше. Знизу — сучасне левеня. 
Зверху – лапка гомотерію. Знизу – лапка левеня.
На жаль, незвичайна еволюційна історія не врятувала котиків від вимирання. А унікальна спеціалізація навіть прискорила його. Коли останній льодовиковий період наклався на розселення сучасних людей, гомотеріям стало погано. Погіршення умов проживання та конкуренція з людьми за ресурси швидко довели їх до зникнення. Як і інших конкурентів — смилодонів. 
Кістяна статуетка з печери Істуріц, Франція. Пізній палеоліт. Передбачається, що це була спроба сфотографувати гомотерія.
А ось леви, як ви знаєте, вціліли. Їх можна вважати переможцями у цьому змаганні. Тільки замість влади над планетою вони отримали лише невеликі шматочки Африки.
