Надсекретний проект “Азоріан”: як американці підняли загиблий радянський підводний човен з п'ятикілометрової глибини (9 фото)

На підготовку цієї операції пішло шість років.





До-129 була дизельною субмариною з першого покоління радянських підводних човнів з балістичними ракетами. У лютому 1968 року вона заступила на чергування в Тихому океані на північ від Гаваїв. Мета - у разі війни зі Штатами підійти до американських берегів і випустити ракети.



11 березня підводний човен перестав виходити на зв'язок. Спершу в штабі не побачили в цьому нічого критичного: для відправки сигналу, субмарині треба було спливти або випустити антену, що буксирується. Обидва варіанти могли її демаскувати, тому військове керівництво вирішило, що командир судна просто готується зв'язатися з ними найближчим часом.

Минуло два тижні, а сигнал від К-129 так і не прийшов.

Ось тоді військові стягнули кораблі та літаки-розвідники у північну частину Тихого океану та почали пошук підводного човна. Керівництво розуміло, що вона, швидше за все, лежить на дні, тому шукало найменших ознак катастрофи. Наприклад, масляна пляма на поверхні. Пошуки закінчились нічим.

Отут і підключилися американці.

Вони помітили бурхливу активність радянського ВМФ та проаналізували записи системи SOSUS (Sound Surveillance System, звукова система спостереження). Це мережа мікрофонів-гідролокаторів, вони розкидані по різних ділянках океану. Фахівці прослухали березневі записи та знайшли незвичайний шум. Щось на зразок потужної бавовни чи імплозії – вибуху, спрямованого всередину.





Після цього визначили точне розташування затонулого підводного човна: він лежав на глибині майже в 5 кілометрів, на півдорозі між Гаваями та Північними Курилами. СРСР вів пошук за сотні миль від цього місця. Потім туди запустили атомну субмарину спецпризначення Halibut із фото- та відеокамерами системи FISH. І здобули безліч знімків з місця аварії. Експерти їх вивчили, а військові вирішили підняти підводний човен. Дослідити її ядерні ракети, криптографічне обладнання та інші елементи.



Цю операцію займалося ЦРУ, вона називалася “проект Азоріан”. Для неї підготували легенду: нібито геологи заявили, що у тій частині Тихого океану виявлено донні залізомарганцеві відкладення. Тому туди вирушило судно Hughes Glomar Explorer - на його борту був Говард Хьюз, мільярдер і близька до військових структур людина. Від імені його гірничодобувної компанії велися роботи.



На підготовку пішло шість років. І у липні 1974 року корабель прибув до місця призначення. У днищі Glomar Explorer був проріз, завдовжки десятки метрів, а над ним - підйомні крани та інше спецобладнання.

Це виглядало так:



Пристрій прозвали "Клементиною" - при спуску на глибину, до неї прикріпили вертикальну сталеву трубу завтовшки близько півметра. Потім до цієї труби пригвинчували ще одну таку ж і в результаті довжина цього підвісу досягла декількох км.



Клементина досягла дна і підчепила передню частину субмарини. Але на шляху до поверхні, один із пазурів пристрою відламався і К-129 знову пішла на дно. Вдалося захопити лише носовий сегмент завдовжки 12 метрів. Пізніше американці запевняли громадськість, що ті фрагменти підводного човна більше не піднімали. Хоча це спірно – адже там була рубка, ракети та пускова шахта.

Але в тому 12-метровому фрагменті була маса технічної документації, аж до інструкції з експлуатації балістичних ракет. Там же знайшли останки шістьох загиблих радянських моряків. Їх відспівали і, за морським звичаєм, поховали в океані.

Що стосується причин загибелі підводного човна, є дві основні версії. Першу озвучив радянський адмірал Віктор Дигало: на його думку, К-129 зіткнулася з американською субмариною Swordfish. Та в момент катастрофи перебувала у тій частині Тихого океану. А пізніше до преси потрапили знімки підводного човна в порту з погнутим перископом.

А другу версію відстоював капітан Джек Ньюман, підводник із США. Він прослухав записи системи SOSUS та реконструював ті події: 11 березня капітан судна Володимир Кобзар наказав зробити кілька різких розворотів та прослухати гідролокатором сліпі зони позаду човна. Потім нібито велів випливти на перископну глибину і підняти РДП. Це пристрій забезпечення роботи двигуна у підводному положенні, по ній до дизельного двигуна надходить повітря.



А того дня на морі був сильний шторм. За версією Ньюмена, одна з хвиль відбилася від рубки та залила РДП. Він це передбачає, але у випадку К-129 РДП міг бути пошкоджений. Водою потрапила в акумуляторний відсік і викликала замикання. Крім поломки батарей, це викликало різке виділення токсичних газів та пожежу.



Але точну причину ми дізнаємося лише коли підводні археологи піднімуть з дна частини К-129, що залишилися. Американці забрали лише їх малу частину і в 1974 офіційно закрили проект "Азоріан". Хоча вагома частина його документації досі засекречена.