Яскрава історія та трагічна загибель першої жінки-пілота Софі Бланшар (8 фото)

З того часу, як Софі Бланшар піднялася в повітря разом зі своїм чоловіком, знаменитим повітроплавцем Жан-П'єром Бланшаром, вона зрозуміла, що назавжди належить повітрі.





До цього моменту Софі була сором'язливою та нервовою панночкою. Навіть зайвий раз не могла покататися в кареті, бо її змушували панікувати навіть гучні звуки, доводячи до істерики. Але, піднявшись у повітря, Софі зазнала разючої метаморфози і стала відважною підкорювальницею повітряних просторів. Якось ця відвага коштуватиме їй життя.



Софі Бланшар

Софі почала літати з Жан-П'єром Бланшаром 1804 року. Чоловік був професійним повітроплавцем, який заробляв на своєму вмінні гроші. Бланшар перекидав собаку, прив'язану до парашута, через борт повітряної кулі, а одного разу навіть спробував стрибнути з парашутом сам. Але заробіток виходив не таким великим. Тоді Бланшар взяв із собою Софі, вважаючи, що присутність представниці прекрасної статі викличе інтерес та приверне увагу. І не схибив. Незабаром Софі почала літати одна, ставши першою жінкою-пілотом повітряної кулі.





1809 року, коли Бланшар летів над Гаагою, у нього стався серцевий напад. Чоловік упав, розбившись на смерть. Опинившись у боргах, Софі продовжувала літати, поступово виробляючи власний унікальний стиль. Вона часто літала ночами, іноді залишаючись у повітрі всю ніч. Якщо її чоловік скидав собак із парашутом, Софі наголошувала на індивідуальності своїх шоу феєрверками, які запускала з небес.

Софі стала фавориткою Наполеона, який зробив її «Аеронавтом офіційних свят», що означало, що відтепер Софі відповідала за організацію повітроплавних шоу на всіх королівських заходах. Вона робила підйоми на честь весілля Наполеона з Марією-Луїзою Австрійською. У день народження сина Наполеона Софі пролетіла на повітряній кулі над Парижем і скинула вниз листівки, які сповіщають про народження дитини.



Після того, як Наполеон зазнав поразки, і на трон у 1814 році зійшов Людовік XVIII, Софі піднялася в повітря для нового короля і отримала від вразливого правителя титул «Офіційного аеронавта Реставрації». Польоти Софі збирали величезні юрби по всій Європі, відволікаючи людей від інших світських заходів. Одним з її трюків був підйом на величезну висоту, що перевищує 3,5 кілометра, де від холоду вона ризикувала позбутися почуттів. Якось під час польоту поблизу Вінсена град змусив жінку піднятися у повітря, і вона знепритомніла. Коли вона нарешті спустилася, то виявилося, що вона провела у повітрі понад 14 годин. Під час подорожі до Туріна температура впала настільки, що на руках та обличчі жінки утворився іній. Бідолашна мало не потонула в Нанті, коли помилково приземлилася на болоті. І напевно б загинула, якби не наспіла допомога.

На відміну від колег по цеху братів Монгольф'є, які літали на повітряних кулях, Софі та її чоловік Жан-П'єр Бланшар стали першопрохідниками у польотах водневою кулею. Водневий шар використовував газ водень для отримання підйомної сили; газ був легший за повітря. Хоча це було пов'язано з ризиком займання - водень легко спалахує, - використання водневої кулі позбавило Софі необхідності розпалювати вогонь, щоб підтримувати апарат у повітрі. Крім того, водневі кулі були меншими, і їх було легко надувати.



6 липня 1819 Софі готувалася до підйому на очах у спраглих видовищ публіки в паризькому саду Тіволі. Протягом усього часу перебування в Парижі вона влаштовувала дві вистави на тиждень. Але ця вистава мала стати особливо вражаючим, адже вона виконувала свій трюк із «бенгальським вогнем» - повільно палаючим і надзвичайно небезпечним піротехнічним шоу. Деякі глядачі благали її не підніматися. Та й сама Софі, мабуть, мала деякі сумніви, оскільки, за словами очевидців, нервувала перед виступом. Але все ж таки зважилася і пообіцяла, що «це буде востаннє».

Майже відразу після того, як куля покинула землю, сильний вітер відніс її у бік дерев, і куля вдарилася об їх верхівки. Від удару феєрверк, прикріплений до кулі, змістився, і вогонь попрямував до кулі, а не від неї. За кілька хвилин конструкцію охопило полум'я, і ​​вона продовжувала віддалятися.



Деякі глядачі зааплодували, вважаючи, що ця вогненна куля – частина шоу. Але незабаром стало очевидним, що Софі в небезпеці. Повітряна куля почала стрімко падати, і Софі для уповільнення скинула частину баласту. Вона майже дісталася землі, коли куля вдарилася об дах будинку і нахилилася, викинувши її з крісла. На момент прибуття рятувальників Софі вже померла – нещасна звернула шию.



Загибель Софі

Смерть Софі оплакували по всій Європі. Її історію переказав Жуль Верн у романі «П'ять тижнів на повітряній кулі». Для деяких смерть Софі стала повчальним прикладом поведінки, недостойної жінки. Навіть Чарльз Діккенс зауважив, що «глечик часто ходить до колодязя, але, зрештою, неодмінно розбивається».



Могила Софі

Софі була похована на цвинтарі Пер-Лашез у Парижі. Над могилою встановлений меморіал, що зображує повітряну кулю, охоплену полум'ям. На надгробку вигравірувана епітафія victime de son art et de son intrépidité (жертва свого мистецтва і безстрашності).