Найменший і самотній вусатий кит, що зник у глибинах Південного океану (7 фото)

Десь там, на краю землі, мешкає найменший і самотній кит на планеті. Це початок сумної казки? Ні, сумна реальність для гладкого карликового кита. Всі його родичі зникли з планети 2 млн років тому. А товариші замкнені у водах єдиної затоки на світі!





Чи є на планеті ще одинока істота?

Вчені довго було неможливо визначити, якого сімейства належить цей кит. Відповідь, насправді, лежала на поверхні, але дуже складно було в неї повірити. Лише до 2012 року зібралася критична маса порівняльно-анатомічних та генетичних даних, які змогли переконати наукову спільноту. Карликового гладкого кита офіційно внесли до сімейства цетотерієвих китів.



Стародавні цетотерії теж не вражали розмірами. 8 метрів — це їхня межа.

Для цього, щоправда, сімейство довелося воскресити. Золота епоха цетотеріїв закінчилася в олігоцені приблизно 25 мільйонів років тому. А слід їх викопних залишків обірвався 2 мільйони років тому, задовго до появи сучасних людей. Але карликові кити і зараз борознять води Південного океану.





Я дізнався, що маю величезну сім'ю! Жаль, що вся вона мертва...

Чому вони не вимерли разом зі своєю рідною? Напевно, кити смерть просто не змогла їх знайти, надто вже ці кити маленькі. А точніше, найменші вусаті кити на планеті! Довжина дорослого карлика всього 4-5 метрів, а маса навіть менша, ніж у африканського слона - до 4 тонн. Їхні малюки і зовсім мікроскопічні: ростом з людини і вагою в пару центнерів. Для порівняння: новонароджене дитинча синього кита завдовжки 6-8 метрів і важить 2-3,5 тонни. А дорослий синій кит заковтне карликового і не помітить!



Це порівняння синього та карликового китів.

Ми вкрай мало знаємо про життя гладких карликових китів, адже вони не лише маленькі, а й потай до неможливості. Тварини тримаються на глибині, не вистрибують із води, не шльопають хвостом, не пускають величезні фонтани з ніздрів. Так ще й тримаються, як правило, поодинці. До 2008 року налічувалося лише 25 документально зафіксованих спостережень за цими звірами.



Цих китів настільки важко знайти в океані, що більшість фотографій зроблена з животинами, що викинулися на берег.

Спостережень було настільки мало, що вчені навіть не знали, де саме кит живе! Їхні тіла знаходили на берегах Чилі, Вогненної Землі, на півдні Африки, в Австралії. Звір не випливав за межі південних вод. Але виявилося, що існує населення карликових китів, яка не мігрує зовсім. Вона мешкає у Великій Австралійській затоці. Там і лише там! Для китів це дивно: усі морські велетні борознять світові води у вічному пошуку криля. За один день великі види з'їдають до 16 тонн планктону! Але тільки не наша крихта.



Не переймайся, кит. Головне – не розмір, а вміння виживати!

Зразки вусів, зібрані з 1968 до 2019 року, показали, що звірі харчувалися планктоном, який є лише в австралійських водах. Так вдалося довести, що кити поблизу Австралії не мігрують, а залишаються на одному місці: від крайнього південно-західного краю континенту до острова Тасманія на сході.



Пляж є красивий, ситуація не дуже.

Прихований характер і крихітні розміри, швидше за все, і стали причиною, через яку вид дожив до наших днів. Адже на нього майже не полювали! У 20 столітті, у розквіт китобійного промислу, на малюка не звертали уваги. Вистежити його було складно, а у світових водах був видобуток куди більший. Тільки ось проблема: сучасні дослідники, що стежать за китами виключно з добрих спонукань, зіткнулися з такою ж проблемою, як і китобої. Знайти та вивчити мікро-гігантів дуже складно! А це означає, що нам треба розкрити таємниці самого самотнього кита на планеті.