Для добрих вчинків неважливо, хто ти (9 фото)

Історії про те, як людей, у яких, здавалося б, мало чого спільного, об'єднало те, що не має ні релігійних переконань, ні раси, ні статі - доброти. Залишатися людиною – це одночасно так складно і так просто у сучасному світі.





Ще Марк Твен говорив: "Доброта - це те, що може почути глухий і побачити сліпий."

Помічали такі історії, коли здавалося б, у час глухого розпачу, на допомогу може прийти той, від кого ти цього зовсім не чекаєш. Це можуть бути раптові слова підтримки від випадкового знайомого, якого бачив кілька разів у житті, а то й незнайомець може простягнути руку допомоги, побачивши, як тобі погано. Ось про такі історії й йтиметься.

Хлопчик, який вижив



Знімок, де датчанка Аня Рінггрен Ловен присіла навпочіпки, щоб дати води дворічному хлопчику з Нігерії, бачив практично весь світ. Її розміщували у всіх газетах та журналах та доповнювали численними вигаданими фактами. Одним із них був про те, що Аня забрала дитину до Данії і там усиновила. Це було не так, але справжня його історія варта того, щоб її розповісти.



Маля, якого датчанка назвала "Хоуп" ("надія"), покинули батьки, підозрюючи сина в тому, що він одержимий. Це часта відмовка сімей, які не мають можливості утримувати дитину.

Благодійна організація Land Of Hope, організована у 2012 році Анею, стала справжнім повноцінним світом для Хоупа. Хлопчик залишився жити у Нігерії під чуйним наглядом організації та змінився практично повністю. Його руки більше не були схожі на висохлі гілочки, на обличчі постійно сяяла посмішка. Аня, яка стала для хлопчика другою мамою, повідомила, що Хоуп дуже любить малювати та відрізняється творчою уявою. А ще він дуже сміливий.

Два переможці



Коді Гарбрандт мріяв стати бійцем UFC, поки всі з нього жартували - його сумнівне минуле могло привести його хіба що в кримінальні зведення. Але Коді був упевнений, що переможе, адже він пообіцяв своєму ангелу-охоронцю. І справа тут зовсім не у вищих силах.

Перемогу він пообіцяв Меддоксу Мейплу - молодому хлопцю, хворому на лейкемію. Познайомилися вони випадково, коли спортсмен побачив в інтернеті новину про хворого земляка та вирішив підтримати його батьків. А потім він вирішив приїхати до Меддокса особисто. Вони зачинилися в кімнаті і довго про щось говорили, а коли Коді вийшов із кімнати, то сказав: Меддокс продовжить лікування, від якого відмовився, а Коді повернеться на ринг, щоб перемогти заради нього.

"Я виграю тобі чемпіонський пояс, а ти переможеш рак. Пообіцяй"



Минуло кілька місяців, коли Меддокс розридався від почуттів, що охопили його: Коді переміг Домініка Круса, який не програвав до цього 10 років.

Чемпіонський пояс Коді повісив у спальні свого нового друга, адже він також переміг. Отримай, безглуздий рак!

За словами Коді, хлопчик допоміг йому докорінно змінити життя в той момент, коли йому це було потрібно.

Якщо не допоможе сім'я, то допоможе друг



Джон Релф і Каїд Мохаммед потоваришували ще до того моменту, як задумалися, що саме вони вкладають у поняття "віра в бога". Коли стали старшими і визначилися з релігіями, то закрили це питання і не обговорювали. При цьому, коли Джон потрапив до лікарні, то його зовсім не хвилювало, за якою традицією молиться за нього його друг. Яка різниця, якщо від діабету відмовляє нирка? Потрібна була пересадка.

Донор має бути при цьому не лише здоровим, а й живим. Джон попросив двох своїх братів, але ті відмовилися. Нирка Джонової дружини йому не підійшла. Ще кілька днів Релф зрозумів, що залишилося йому зовсім небагато і написав своєму другові Каїду листа на прощання.



І незабаром Джону зателефонували: "Для вас знайшовся донор!". Він приїхав до лікарні і побачив там Мохаммеда: "Чому ти одразу мені не розповів?! Якщо тобі не може допомогти сім'я, то зроблю це я". Сумісність була ідеальною, і з лікарні вони виписувалися одночасно.

Релф і Мохаммед відмовлялися від інтерв'ю після того, як історія стала відома і Джон сказав репортерам тільки одне: "Каїд для мене є живим прикладом того, що герої існують".

"Ми сильні обидві"



Серпень 2016 року. Відбувся відбірковий забіг для потенційних учасників літньої Олімпіади. Еббі д'Агостіно (США) та Ніккі Хамблін (Нова Зеландія) починають змагання і перші секунди гонки зазвичай дуже важливі. Вони одночасно роблять ривок, за яким слідує зіткнення, падіння обох і гострий біль.

Ніккі практично відразу піднялася і хотіла продовжити забіг, але побачила, що Еббі лежить на доріжці і страждає від нестерпного болю. Хамблін подивилася на інших суперниць, що віддалялися, і... простягла руку д'Агостіно, щоб допомогти їй піднятися. Дівчина встала і навіть, кульгаючи, спробувала продовжити тікати, але вона не могла навіть йти нормально. Еббі та Ніккі обидві програли гонку.



Натовп на трибунах вибухнув оваціями, всім було практично начхати на переможця забігу - всі дивилися на дівчат, які прийшли до фінішу разом.

"Ми обидві сильні суперниці, ми хотіли показати найкращий результат на доріжці, - сказала Хамблін, - але це особливе почуття для нас обох".

Вони не були знайомі до змагань, але людяність виявилася дорожчою за будь-які медалі.