Найбільша катастрофа серед військових кораблів, або Як тонув Індіанаполіс (4 фото)

Знищення американського крейсера «Індіанаполіс», що сталося у 1945 році, досі вважається наймасовішим випадком загибелі екіпажу військового корабля під час одного затоплення. Тоді, внаслідок нападу японців, загинуло близько 900 осіб особового складу.





Про крейсера «Індіанаполіс»

Крейсер ВМС США було введено в експлуатацію у середині листопада 1932 року. Це був другий, і водночас останній важкий корабель серії «Портленд». За роки служби судно отримало 10 бойових зірок, оскільки брало активну участь у боях Другої світової війни. Крейсер чудово себе зарекомендував: мало того, що він був найгрізнішим американським кораблем, він ще й легко ухилявся від снарядів під час обстрілів з боку японського флоту.

Як найбільш надійному кораблю, саме «Індіанаполісу» довірили одне з найважливіших та таємних завдань. На початку літа 1945 на крейсер доставили надсекретний вантаж: навіть капітан Чарльз Батлер Маквей не знав, що в ньому. Більше того, навіть про пункт призначення капітану стало відомо вже в дорозі: вантаж потрібно доставити на острів Тініан. Усередині невеликих коробок з вантажем була «начинка» для ядерної бомби під назвою «Малюк». Саме її у серпні того ж року США скинуть на Хіросіму.

Вантаж був успішно та оперативно доставлений за місцем вимоги. Завдання було виконано. Тільки ні капітан, ні його підлеглі ще не здогадувалися, що найстрашніше їх чекає попереду.

«Індіанаполіс» просить допомоги

Наступним рейсом Індіанаполіса був напрямок на Гуам, після ― на острів Лейте (Філіппіни). Під час шляху слід витримувати певну траєкторію: був ризик натрапити на підводні човни Японії.

Капітан Маквей, сподіваючись на особисте везіння, проігнорував попередження начальства, фактично взявши на себе відповідальність за долю 1196 членів екіпажу, які на той час перебували на борту. За його інформацією, жодних підводних човнів ворога по дорозі зустрітися не повинно було. Але капітан помилявся.

У ніч з 29 на 30 липня 1945 року крейсер атакував підводний човен I-58, що належить Імператорському флоту Японії. Вона буквально торпедувала «Індіанаполіс» з відстані чотири милі. Через хвилину пролунав вибух, під час якого було зруйновано машинне відділення корабля та вбито кількох членів екіпажу. Можна сказати, що їм пощастило більше, ніж решті моряків Індіанаполіса, адже смерть була миттєвою.

У крейсері утворилася величезна пробоїна, а це означає, що на плаву йому судилося залишитися буквально пару хвилин. Моряки, що залишилися в живих, не могли навіть подати сигнал лиха: єдиного радіопередавача було виведено з ладу. Набагато пізніше з'ясується, що радист крейсера таки встиг передати в ефір сигнал SOS. Його прийняли три станції США, але, ймовірно, визнали «хибним викликом» ― дезінформацію з боку японців.

Капітан Маквей, якому в той день виповнилося 47 років, наказав усім, хто ще живий, терміново залишити корабель, що тоне. Він щосили намагався зберігати спокій і підбадьорювати команду. Він обіцяв екіпажу, що незабаром за ними прийде якийсь корабель, адже район судноплавний.

Спроба вижити у морі

З моменту торпедування пройшло 12 хвилин. Наполовину зруйнований Індіанаполіс, наповнюючись водою через величезну пробоїну, затонув на глибині понад 5400 метрів. З ним пішли на дно та близько 300 членів екіпажу. Підмога прийшла лише на четвертий день з моменту загибелі корабля.

Тих, хто не потонув разом із кораблем, розкидало майже 250 квадратних кілометрів по океану. Понад три дні морякам довелося фактично провести серед акул. Хтось заздалегідь встиг одягнути рятувальний жилет, деякі знайшли на воді плоти та великі плавучі уламки судна, що дозволило їм триматися на плаву.



Більшість поранених померло вже першої ночі. Через розлив по поверхні води корабельного палива багато хто отруївся і впав у марення. Ще кілька десятків членів екіпажу померло наступного дня.

На другу добу з'явилися акули: такого рясного видобутку вони не зустрічали давно. Спочатку акули знищили тіла мертвих моряків. Свіжа кров, потрапивши у воду, привабила безліч хижаків з усього Філіппінського моря: акули здатні відчути запах крові за десятки кілометрів. Як розповідали ті, хто вижив, в одному місці в купу збилося близько 80 людей. Акули оточили їх: врятуватися вдалося лише 17 морякам.

Але й акули не були найстрашнішими з того, що чекало на екіпаж «Індіанаполіса». Багато хто відчував найсильніші галюцинації. Люди один за одним божеволіли: зривали рятувальні жилети, кидалися у воду з плотів. Солону морську воду не можна пити, тому багато хто вмирав від зневоднення, а ті, що перебувають прямо у воді, — від переохолодження. Дехто намагався пити морську воду, але швидко вмирав від отруєння.

А на третій день масово почали тонути ті, хто був у рятувальних жилетах. Жилети виготовлялися з бавовняних волокон і могли зберігати плавучість трохи більше 48 годин.

Порятунок екіпажу

Так як на сигнал SOS ніхто не відгукнувся, «Індіанаполіс», який затонув, ніхто не шукав, хоч зв'язку з ним і не було. 2 серпня безліч моряків у відкритому океані випадково помітили із патрульного американського літака PV-1 Ventura. Льотчики повідомили командування, і на зазначені координати були відправлені військові судна та гідролітак.





Живими з води підняли 321 особу. П'ять із них померло, не встигнувши доїхати до госпіталю. За підрахунками експертів і свідченнями тих, хто вижив, загинуло 883 моряки. Вони померли від поранень, сонячних ударів, переохолодження. Багато хто збожеволів, наклали на себе руки або стали жертвою акул.

Наслідки та відображення в культурі

Капітан корабля «Індіанаполіс» Чарльз Маквей вижив під час аварії і був звинувачений у недотриманні протиторпедних маневрів. Насправді кораблю просто не надали проівоторпедний ескорт. Інші моряки з загиблого крейсера стверджували, що капітан не винен. Це підтвердив і капітан японського підводного човна Мотіцура Хасімото. Він повідомив, що випустив по судну шість торпед, дві з яких потрапили в ціль. Не витримавши звинувачень, до яких приєдналися і родичі загиблих, 1968 року капітан застрелився. Конгрес США реабілітував його лише 2000 року. Сам же крейсер Індіанаполіс виявили в серпні 2017 року: через 72 роки на дні Філіппінського моря.



На основі історії аварії корабля «Індіанаполіс» зняли документальний фільм «Океан страху: найстрашніший напад акул» та два мистецькі: «Місія акули» та «Крейсер».