У міжнародному аеропорту Сан-Франциско працює кіт-терапевт (10 фото)
Подорожі можуть бути дуже цікавими, але не для всіх. Думка про майбутній політ у деяких людей викликає напад тривоги і навіть паніки. Керівництво міжнародного аеропорту Сан-Франциско (SFO), схоже, знайшло чудове вирішення цієї проблеми. На допомогу аерофобам прийшли тварини-терапевти.
Знайомтесь, кіт-терапевт Дюк Еллінгтон з міжнародного аеропорту Сан-Франциско
Чотириногі фахівці допомагають зняти стрес і дарують посмішки мандрівникам, і нещодавно до команди приєднався кіт на прізвисько Дюк Еллінгтон.
"Дюк - перший кіт, який отримав запрошення у Wag Brigade! Ми раді вітати Дюка в нашій різноманітній та унікальній команді терапевтичних тварин!" - йдеться у повідомленні Wag Brigade у соцмережах.
Серед пухнастих фахівців кілька собак, кролик, свиня та кіт.
Дюка знайшли голодуючим на вулицях Сан-Франциско у 2010 році. На щастя, його дала притулок добра родина, де він здружився з 5-річною дівчинкою, яка переконала батьків, що кіт особливий. Вихованець навіть отримав сертифікат тваринного-терапевта.
"З того часу Дюк допомагає людям різного віку справлятися зі стресом, хворобами, труднощами. Він дарує посмішки, коли вони цього найбільше потребують", - пояснили в аеропорту.
10 років тому кіт отримав сертифікат тваринного терапевта
Важко не помітити Дюка Еллінгтона, адже він одягнений у форму пілота. Кіт завжди заходить у термінали, щоб привітатись із пасажирами. Судячи з їхньої реакції, пухнастий лікар справді піднімає настрій.
Терапевтичний потенціал тварин визнали наприкінці 1800-х років, коли медсестра Флоренс Найтінгейл зробила чудові відкриття. Вона зауважила, що домашні тварини допомагають пацієнтам у психіатричних клініках, і написала у своїй книзі "Нотатки про сестринську справу", що спілкування з вихованцями сприяє одужанню.
На початку 1930-х років Зигмунд Фрейд також звернув увагу на сприятливий вплив тварин, коли почав брати свого улюбленого собаку Джофі на сеанси психотерапії.
Мадалена Кортес, власниця розплідника Boss Dog в Кошта-да-Капаріка, поділилася своїм досвідом.
"У мене вже був перший собака, і я подумала, що він ідеально підійде для терапії. Я зраділа ще більше, коли зрозуміла, що зможу працювати з собаками та дітьми одночасно, - розповіла мешканка Португалії. - Я займалася з дітьми з особливими потребами, і найбільше мене вразило те, що собакам не потрібно робити нічого, щоб підняти комусь настрій.
"Я бачила дітей з тяжкими руховими порушеннями, які щосили намагалися зробити хоч крихітний рух, щоб доторкнутися до собаки або дати їй їжу".