Як сліпа аквалангістка досліджує тропічні води (6 фото)

Джесіка Піта втратила зір у 11 років, але інвалідність не завадила їй здійснити мрію. 21-річна дівчина закохалася у підводне плавання та стала кваліфікованим дайвером.





Для шанувальників фільму мелодія з «Щелеп» — чиста розвага, але для аквалангістки Джесіки Пити це потенційно рятівна мелодія. Тому що Джесіка сліпа, а її партнер із занурення співає мелодію з «Щелепок», щоб подати сигнал про наближення акули.

21-річна дівчина розповіла MailOnline Travel, що мелодія Джона Вільямса особливо нагоді їй під час занурення в Мозамбіку, Східна Африка.

«Ми з моїм приятелем ще не навчилися подавати сигнали акулам, тому коли одна з них пропливла під нами, коли ми спускалися, він почав співати мелодію з фільму «Щелепи» і спробував вигукнути слово «акула»», — розповіла вона.

Слово "акула" Джессіка розібрати не змогла, але відразу ж дізналася мелодію і зрозуміла, що зубаста хижачка просто під ними.



У віці 11 років Джессіка перенесла операцію з видалення пухлини мозку, яка викликала набряк зорових нервів. Хоча пухлина була успішно видалена, у Джесікі залишилися незворотні ушкодження. Тепер її центральний зір «цілком чорний з маленькими крапками світла», периферійний зір дуже розмитий, у неї проблеми зі сприйняттям глибини та колірна сліпота.

Мотиваційний оратор і студентка з Південної Африки може розрізняти контрасти між світлим і темним, але в основному покладається на свої інші органи почуттів, щоб орієнтуватися у світі, і на собаку-поводиря Фаджа.

Джессіка не дозволяє своїй інвалідності псувати собі життя і вирішила пройти доступний курс підводного плавання у Професійній асоціації інструкторів з дайвінгу (PADI), щоб стати кваліфікованим дайвером.





Несподівано для себе Джессіка закохалася в підводне плавання і тепер досліджує рифи в Понта-ду-Уру (Мозамбік) та Содвана-Бей (Південна Африка). Вона вже планує свою наступну подорож на Мадагаскар.

Хоча Джессіка не бачить навколишніх морських жителів, вона може розрізняти темні та світлі кольори та контрастні переходи між ними. Наприклад, може розрізнити риф.



Джесіка також здатна відмовитися від повсякденних турбот і відчути від перебування під водою.

«Я насолоджуюся відчуттям спокою та блаженства, коли перебуваю під водою, — каже вона. — Оскільки мій повсякденний світ обертається навколо моїх органів почуттів, рідко випадає можливість просто послухати чи відчути щось, не переймаючись тим, чи це вплине на мою орієнтацію у просторі».



За її словами, вона може «слухати риф із задоволення», а не з якоюсь метою, як, наприклад, «слухати машини, коли переходиш вулицю». Вона також може «відчувати пісок» замість «концентруватися на текстурі землі, щоб не спіткнутися або зробити невірний крок».

Джессіка підтримує зв'язок зі своїм інструктором з дайвінгу, коли перебуває під водою.

Замість сигналів рукою вона покладається систему тактильних сигналів, які встановлюються перед спуском. Наприклад, щоб повторити сигнал «ОК», її товариш занурення стисне два її пальці, а вона відповість звичайним сигналом руки.



Хоча ці сигнали можна розглядати як зовсім нову мову дайвінгу, Джессіка каже, що це просто новий спосіб зробити спорт доступним.

Єдина перешкода, з якою вона зіткнулася, - це вигадування нових способів подачі сигналів для різних видів риб. Наприклад, сигнал для риби-метелика полягає в тому, що її товариш із занурення бере обидві її руки і змушує їх підніматися і опускатися, зображуючи крила, що плескають.

Джессіка каже, що досвід занурення з аквалангом допоміг їй зрозуміти, наскільки «неправильними» були її початкові уявлення про цей вид спорту. Тепер вона впевнена, що він простий і доступний кожному, незалежно від його здібностей та фізичних можливостей.