Особлива собака Петсі Енн, яка любила зустрічі (11 фото)

Цей собака, відомий як «Офіційний Джуно, що зустрічає», досі вітає кораблі та їх пасажирів на Алясці.





На причалі міста Джуно на Алясці стоїть бронзова фігура бультер'єра на прізвисько Петсі Енн. Собака сидить і дивиться у бік каналу Гастіно, де причалюють кораблі, що прибувають. Статуя знаходиться на тому місці, де понад десять років Петсі Енн вітала всіх пасажирів, що висаджуються на причал у Джуно, і отримала звання «Офіційної зустрічаючої».



Петсі Енн народилася у Портленді, штат Орегон, 12 жовтня 1929 року. Господарі привезли собачку до Джуно ще цуценям. Вона була повністю білою, і, як це нерідко буває з білими бультер'єрами, виявилася цілком глухою від народження. Хоча її доглядали, Петсі не любила перебувати в будинку і бути типовим диванним улюбленцем.





Підросла тварина відмовилася від домашнього життя і воліла бродити вулицями Джуно, проводячи більшу частину часу в міських доках. Собака став добре відомий і улюблений усіма жителями міста. Вона ніколи не потребувала ні частування, ні їжі, ні ласкавого погладжування, ні теплого місця для сну – всього цього було в надлишку. Вона також була улюбленкою докерів, моряків та пасажирів, які прибувають на причали Джуно.

Незважаючи на те, що Петсі Енн була глухою і не могла чути пароплавний свисток, вона мала дивовижну здатність дізнаватися, коли корабель прибуває в Джуно, навіть до того, як його можна було побачити.



Вона також знала, де саме знаходиться причал. Де б вона не знаходилася і чим би не займалася, вона поспішала на міські набережні, щоб привітати корабель, що прибув. Команди завжди готували для «офіційної зустрічаючої» частування, а пасажири, що висаджуються, з нетерпінням чекали своєї черги, щоб погладити знаменитого білого собаку.

Незважаючи на непередбачуваний розклад руху суден, городяни та пасажири, що від'їжджають, знали, що поява Петсі Енн на причалі віщує швидке прибуття корабля. Вона ніколи не помилялася і не пропускала жодного. Коли вони ставали на якір у гавані, собака іноді стрибав у канал Гастіно і випливав, щоб привітати пасажирів. 1934 року мер міста проголосив її «офіційним привітанням Джуно».



У міру поширення слави Петсі Енн стала найбільш фотографованим собакою на заході. Її зображення з'явилося на сотнях фотолистівок. Представники портової адміністрації подарували їй гарний шкіряний нашийник з гравіюванням, але вона не дуже любила носити подарунок – волелюбній душі не подобалися обмеження.

Коли Петсі Енн не зустрічала кораблі в Джуно, вона проводила час за обходом міста. Її годували та балували власники магазинів, готелів, ресторанів та барів. Від великої кількості ласощів у неї навіть з'явилася специфічна хода в швидку. Петсі Енн часто проводила ніч у залі профспілки моряків, розташованій поруч із доками.



Так собака, що любив зустрічі, помер у сні в залі профспілки моряків 30 березня 1942 року. Їй було 14 років. Наступного ранку, у супроводі великої групи скорботних, Петсі Енн була похована в морі. Тіло помістили в невелику труну і опустили в канал Гастіно з того місця на причалі, де вона так часто чекала на кораблі – неподалік того місця, де зараз стоїть її статуя.

Через п'ятдесят років представники спільноти «Друзі Петсі Енн» замовили статую для встановлення в доках Джуно. Скульптуру створила Ганна Берк Харріс – художниця із Нью-Мексико. При відливанні бронзи Харріс додала до неї справжні клаптики собачої вовни, пожертвувані людьми з усього світу. Коли скульптуру перевозили, Харріс наполягла на тому, щоб хоча б частину шляху до Аляски вона пройшла на кораблі.



Відкриття відбулося 3 липня 1992 року. Тепер Петсі Енн знову сидить на своєму улюбленому причалі і продовжує вітати кораблі та тисячі пасажирів, які прибувають до столиці, як багато років тому.