Комбе Гіббет: похмура історія про кохання, злочин та покарання (8 фото)

На пагорбі Галлоуз-Даун, на південь від Інкпена, на гребені між стародавнім городищем Уолбері та пагорбом Інкпен стоїть довгий курган Інкпена. На вершині знаходиться цікава пам'ятка, відома як Комбе Гіббет.





Джордж Бромхем і Дороті Ньюман були безнадійно закохані одне в одного. Це була справжня любов, сліпа і, що найголовніше, заборонена. Дороті була вдовою і жила в селі Інкпен. Джордж, робітник з ферми, жив у Комбі. Він був одружений, і у нього був син на ім'я Роберт



Хоча не збереглося відомостей про те, що дружина Джорджа, Марта, думала про цю інтрижку, навряд чи вона була задоволена. У 1676 році подружня зрада була злочином, який міг переслідуватися за англійським загальним правом. Чоловік, якому дружина змінила, міг подати цивільний позов проти перелюбника, який міг би бути притягнутий до відповідальності за позбавлення виняткового доступу до тіла дружини. Як альтернативу перелюбника можна було звинуватити в спокусі, тобто в заманюванні дружини, щоб вона захотіла піти від чоловіка. Хоча закон був написаний для захисту чоловіків, суспільство загалом не схвалило б поведінки Джорджа.





Парочка придумала план, як залишитися вдвох і жити не сказати, щоб щасливо, але по можливості довго. Вони сховалися на спуску, де зараз стоїть шибениця (гібет), і чекали, поки Марта і Роберт пройдуть стежкою. Коли сім'я Джорджа з'явилася в полі зору, вони вискочили зі свого укриття і забили двох нещасних жертв до смерті. Легенда свідчить, що вони відтягли тіла до довколишнього ставу, де й позбулися їх.

Можливо, злочин і зійшов би їм з рук, але свідком їхніх жахливих діянь став інший житель села, відомий як Божевільний Томас. Божевільний Том був приголомшений тим, чому став свідком, і помчав до місцевої влади.



Джорджа та Дороті заарештували за вбивство. Суд розпочався 23 лютого 1676 року та проходив у Вінчестерському суді. Злочинців звинуватили у «вбивстві Роберта, сина Джорджа Бромхема, і Марти, дружини згаданого Джорджа Бромхема», і наказали повісити «на сінові поблизу місця вбивства». Публічна повішення відбулося у Вінчестері 3 березня 1676 року. Протоколи судових засідань містяться у Книзі західного округу в'язниці та зберігаються у Вінчестерській бібліотеці.

Тіла Джорджа та Марти привезли з Вінчестера до Інкпену і поклали у сараї на задньому дворі готелю «Корона і Підв'язка», де місцевий коваль зняв з них мірки і надів на них ланцюги. Сарай був перейменований на Амбар Гіббета і став місцевою туристичною пам'яткою, ймовірно, з ініціативи господаря готелю «Корона та Підв'язка».



Витрати на повішення двох перелюбників-вбивць мали лягти на плечі приходу, в якому вони жили. Ні Інкпен, ні Комб не змогли домовитися про те, яке з сіл має платити, і тому погодилися розділити витрати та звести шибеницю на пагорбі між двома поселеннями. Остаточне повішення тіл Джорджа і Дороті відбулося 6 березня 1676 по обидва боки подвійної шибениці. Звідси, з майже найвищої точки Південної Британії, їхні мляві тіла дивилися мертвими очима на три графства - Беркшир, Уілтшир і Хемпшир.

Шибеницю більше ніколи не використовували. Можливо, трупи були стримуючим фактором для потенційних вбивць в окрузі. Хоча вона не використовувалася з 1676 року, нинішня шибениця – сьома. Оригінальна шибениця простояла невідомо скільки часу, але в 1850 році була зведена друга замість вихідної, що прийшла в непридатність. У неї вдарила блискавка, і в 1949 її замінили на номер три.



Джон Шлезінгер

Номер три сам по собі має цікаву історію. 1948 року ця історія привернула увагу Джона Шлезінгера. Шлезінгеру судилося стати одним із видатних британських режисерів, який за свою кар'єру отримав три «Оскари» та кілька номінацій. Сім'я Шлезінгерів жила в будинку під назвою Маунт Плезант, розташованому на перехресті Інкпен-роуд та Крайстчерч. З будинку Маунт Плезант відкривався вид на шибеницю на сусідньому пагорбі. Шлезінгер вступив до Оксфордського університету, але під час великодніх канікул 1948 року він і його однокурсник Алан Кук, відвідавши Маунт Плезант, вирішили зняти фільм про історію, пов'язану з шибеницею.

Цим фільмом стала "Чорна легенда", яка, за словами Шлезінгера, зародила його інтерес до кіно. Двоє друзів вивчили історію шибениці, розробили план фільму та зуміли отримати фінансування у розмірі 200 фунтів стерлінгів.



Влітку вони зацікавили інших членів Драматичного товариства Оксфордського університету, членів сім'ї та друзів, а також місцевих жителів. Одним із акторів був тодішній студент Оксфорда, а згодом знаменитий британський актор Роберт Харді, який зіграв роль Божевільного Томаса.

Шибениця, встановлена в 1949 році, протрималася всього один рік, а четверту звели в 1950 році. З того часу вандали, які, як вважається, протестували проти повішення, двічі спилювали конструкцію – у 1965 та 1969 роках. Взимку 1977-78 років штормові вітри знесли п'яту шибеницю, оскільки її основа згнила. Вона була знову встановлена 1 травня 1979 року.



Один із мешканців Інкпену в 1979 році сказав: «Інкпен без своєї шибениці – все одно що Стоунхендж без свого каміння. Вона була тут 300 років, і мешканці Інкпену не бачать причин, через які вона не повинна бути тут і зараз».