Морріс Френк і Бадді: зворушлива історія дружби, що стала знаковою (9 фото)

Собаки допомагають людям у різних областях – рятують, знаходять зниклих, шукають заборонені речовини та предмети. Важлива функція наших чотирилапих друзів – служити очима для тих, хто народився сліпим або втратив зір. Ці навички собаки освоїли не одразу і не раптом.





Бронзова статуя чоловіка та його собаки в натуральну величину стоїть біля Моррістаун Грін у Моррістауні, штат Нью-Джерсі. Чоловік – Морріс Френк, співзасновник та перший віце-президент компанії The Seeing Eye. По шлейці собаки відразу можна дізнатися, що це тварина-помічник. Бадді – німецька вівчарка та перший собака-поводир для сліпих у США. Статуя називається "Шлях до незалежності".



Френк та Бадді

Френк народився в Нешвіллі, штат Теннессі, в 1908 році і провів більшу частину свого дитинства, допомагаючи сліпій матері. Він осліп на праве око у шість років, коли наткнувся на гілку дерева під час верхової їзди. Френк повністю осліп у віці 16 років, коли ліве око хлопця було пошкоджено під час боксерського поєдинку.





До моменту вступу до Університету Вандербільта він все сильніше поринав у вир депресії, адже інвалідність позбавляла його можливості вести повноцінне життя. Хоча він часто наймав молодих людей як помічників, вони здавались йому надто неуважними та ненадійними.

У листопаді 1927 року батько Френка прочитав йому статтю у журналі, яка змінила не лише його життя, а й життя тисяч інших сліпих людей.



У статті, написаній американською дресирувальником Дороті Харрісон Юстіс, розповідалося про школу в Німеччині, де навчали осліплих ветеранів Першої світової війни роботі з собаками-поводирями. Френк написав Юстіс з приводу придбання собаки-поводиря. І жінка запросила його до Fortunate Fields – її школи у Швейцарії. Він приїхав у лютому 1928 року, і його напарником стала німецька вівчарка на прізвисько Кісс. Він назвав собаку Бадді.



Людина та пес разом пройшли інтенсивний курс підготовки собаки-поводиря. Френк привіз Бадді до Штатів у червні 1928 року і відразу ж почав пропагувати переваги використання собаки-поводиря. Він продемонстрував журналістам навички Бадді, змусивши провести його двома найжвавішими і найнебезпечнішими вулицями Манхеттена.

29 січня 1929 року в Нешвіллі, штат Теннессі, Юстіс і Френк заснували першу в США школу собак-поводирів The Seeing Eye. Через два роки школа переїхала до Нью-Джерсі, оскільки північний клімат був більш сприятливий для цілорічного дресирування німецьких вівчарок. Френк продовжував невпинно боротися за права сліпих і повний доступ для собак-поводирів, поки не пішов зі школи 1956 року.



Друзі разом з Дороті Харрісон Юстіс

Френк і Бадді були партнерами до смерті собаки 23 травня 1938 року. За кілька днів до цього вони подолали майже останній бар'єр інвалідності, коли вперше отримали дозвіл на супровід на комерційному авіарейсі. За роки спільного життя Френк та Бадді подолали понад 80 000 кілометрів, продемонструвавши, як собака-поводир може змінити життя сліпої людини. Френк завжди вважав, що Бадді подарував йому "божественний дар свободи".



29 квітня 2005 року бронзова скульптура Френка та Бадді була встановлена біля парку Моррістаун Грін. Створена скульптором Джоном Сьюардом Джонсоном II, статуя зняла дует на середині кроку, коли Френк піднімає праву руку в команді "Вперед".



Джонсон розфарбував скульптуру автомобільною фарбою, щоб надати їй максимальної реалістичності. Вона встановлена на місці, яке Френк та Бадді проходили щодня на роботу та назад. Цим маршрутом і сьогодні користуються незрячі студенти The Seeing Eye та їхні собаки. Написи на статуях виконані англійською мовою та шрифтом Брайля.

Історія взаємодопомоги стала не лише прикладом успішного досягнення незалежності, а й того особливого глибокого зв'язку, що виникає між людиною та твариною, яка з'являється лише за умови щирої дружби та абсолютної довіри.