Собачі понти: чому за парканом пси гавкають один на одного, але варто його відкрити — відразу заспокоюються (6 фото + 2 відео)
Двоє собак відчайдушно гавкають один на одного через паркан. Вони клацають зубами, гарчать, слини летять на всі боки — здається, варто їм тільки дістатися, і вони розірвуть один одного на шматки! Але що ж це? Ось господар відчиняє двері, і собаки, підібгавши вуха, вітально обнюхують один одного і махають хвостами. Як же так? 
Як колеги спілкуються за очі/ Як колеги спілкуються один з одним під час зустрічі.
Щоб простіше було зрозуміти таку поведінку, розглянемо ситуацію з двох сторін.
По-перше, чому собаки взагалі так реагують на чужинців за парканом? І по-друге, чому ця бурхлива реакція припиняється, варто лише відчинити хвіртку?
Ну зараз хвіртка відкриється, я вже тобі... Нічого не зроблю!
Отже, гавкіт за парканом. Тут треба розуміти, що всі наші диванно-кишенькові бобики за своєю природою тварини територіальні. Патрулювання свого клаптика землі вважається нормальним явищем. Власне, це і стало однією з головних причин одомашнення собак: пращурам було на руку, що в будь-яких незрозумілих ситуаціях зграя здіймає шум і попереджає про можливу небезпеку. Протягом тисячоліть вони так робили, зрозуміло, що поведінка закріпилася.
Коли нарешті знайшов винуватця всіх своїх проблем.
Але ключове тут "піднімає шум". Ні про яку серйозну охорону не йдеться. Більшість собак гавкає, але не кусає. Затримувати порушника та серйозно його поранити пси навчилися значно пізніше, коли ми вивели спеціальні породи та придумали, як їх правильно дресирувати.
Підіб'ємо підсумок: для собак природно гавкати на чужинців за парканом, це як основа. Просто в деяких порід цю фічу закріпили та підсилили, а в інших узагалі взагалі прибрали.
Нападати на людину не бояться охоронні породи: добермани, ротвейлери, німецькі вівчарки. Але навіть цих собак потрібно навчати.
Тепер другий бік історії. Чому ж така природна поведінка раптом припиняється, варто лише відкрити паркан? Бо собаки – не дурні! Вони чудово розуміють: поки вони знаходяться за парканом, їх ніхто не чіпатиме!
На словах ти Лев Толстой. А насправді хто?
Це як суперечки в інтернеті, де поливати гидоту опонента можна скільки завгодно, і тобі за це нічого не буде! Ось і собаки понтуються один перед одним, поки почуваються в безпеці. Але як тільки перешкода зникає, разом з нею випаровується і вся собача пиха. Злісно кричати противнику в морду обличчя вже не вийде — за кожен зайвий «гав» можуть спитати.
Гей, паркан, не їдь, ми ще не домовили!
Вищеописана схема працює майже завжди. Але є виняток — «бар'єрна агресія». Це поведінка, коли тварина переадресує весь накопичений негатив на річ. Емоції можуть бути різними: страх перед собакою або людиною, агресія від неможливості вийти за паркан або зірватися з ланцюга/повідця. Деякі фахівці вважають це не просто поведінковою проблемою, а свого роду психічним розладом.
