У Японії проводять кінні стрибки з піт-стопами (8 фото)

Де проводяться найповільніші стрибки, на яких можна постояти і відпочити в середині? У Японії, звісно ж. Там багато унікальних фестивалів, включаючи родео на свинях. Але ці стрибки одні з найцікавіших, тому що тут йде змагання не на швидкість коней, а на їхню силу та витривалість.





Такі стрибки мають більше сенсу



Траса спеціально нерівна та засипана глибоким піском

Звідки взялися стрибки? Раніше кінь вважався найшвидшим і найзручнішим засобом пересування. Якщо в тебе швидкий кінь, у тебе перевага над усіма. Звідси і змагання-перегони, щоб показати переваги скакунів.

Але зараз на конях ніхто новини не приносить. Коні все ще використовуються в господарстві в деяких регіонах, тому потрібні робітники, витривалі, міцні.





Вигул коней з додатковою вагою перед гонками, щоб розгоріти м'язи

І це змагання якраз для таких, показати їхню реальну міць!

На Хоккайдо є коні породи баней, це такі міцні робочі конячки, які і важити можуть до 1200 кілограм. Такий маленький слоник. Вони вдвічі більші за розміром звичайного хоккайдського коня.

Колись у 19 столітті їх привезли з Франції та Бельгії для робіт на фермерських полях, і з того часу японці ретельно розводили та селекціонували. Але зараз теж використовують більше таких змагань, на полях - рідко.



Потужно виглядають, але чи потужніше

Такі коні можуть підняти вагу до тонни! Тож який сенс їм змагатися у швидкості. Цей як справжні борці змагатимуться з хлопцями, які беруть участь у категорії фітнес-бікіні.

Як проходять найповільніші стрибки у світі

Потужні коні баней тягнуть сани, які навантажені вагою від 450 кілограмів до тонни, залежить від категорії перегонів. Це не рівна дорога, а піщана траса з різними пандусами, щоб імітувати складну реалістичну місцевість.



Ось такі сани для піску, самі важкі, а метлічні куби – це щоб додати чи зняти вагу

Оскільки коней бережуть, на трасі можна зупинитися і постояти на піт-стоп. Погонич сам вирішує, як йому формувати гонку, результат залежить від того, наскільки кінь натренований, витривалий, а погонич розуміє її потреби.

Звідси і назва «повільні стрибки», адже на них можна зупинитись відпочити. А перед наступною перешкодою нормально зупинитися, дати конячку відпочити і поплескати його по гриві – милота.



Правда мені здається, що важковоз потужніший. Бачила такого живим, здається, що такий і слона заборе!

Перемагає не той кінь, чия морда першою перетнула фінішну лінію, а той, який повністю перетягнув через нього свої важкі сани. А це далеко не завжди один і той же кінь, ось у чому гарячий азарт таких перегонів.



Давай, коня, миля, ну ж, ну...

Ці стрибки нагадують мені індонезійські перегони брудом на биках з плугами. Фермери змагаються в умінні своїх бугаїв та таланті балансувати при оранні, але виглядає це дуже видовищно. Загалом мені сподобалося в сто разів більше, ніж звичайні стрибки, де кінь заганяють не зрозуміло, заради чого.



Ось дуже круті стрибки, весело!