Вчені несподівано встановили, що чорнобильські вовки мутували і тепер не хворіють на рак (4 фото)
Однієї теплої квітневої ночі 1986 року в СРСР сталася масштабна катастрофа – аварія на Чорнобильській АЕС, що спричинила жахливі наслідки: смертельні хвороби та жахливі мутації. Після катастрофи всіх жителів Чорнобиля та прилеглих районів евакуювали на безпечну територію. В «адовій» зоні залишилися лише самотні занедбані будинки, а в природних масивах дикі тварини: кабани, лосі, зайці та вовки. 
З самого початку катастрофи і до цього дня територія Чорнобиля є природним експериментальним місцем, де можна побачити такі мутації, що ні в казці сказати, ні пером описати. Вчені з усього світу не втрачають можливості вивчити мутації рослин, комах, мікроорганізмів і тварин, що залишилися. 
Зграя в зоні відчуження
Однією сміливою жінкою, яка вирішила дослідити чорнобильських диких тварин, стала американський біолог Кара Лав. Прибувши в зону відчуження прямо з університету Прінстона в 2014 році, міс Лав почала вивчати мутації у вовків з Чорнобиля. Чому їх? Не зрозуміло. Може їй просто подобаються сірі, злі та ікласті тварини.
В результаті Кара начепила на диких вовків особливі нашийники з дозиметрами та системою GPS. Потім вона взяла у тварин аналіз крові та повернулася до США для дистанційного спостереження за «зубастими». Нашийники були розроблені спеціально для відстеження розташування хижаків та вимірювання дози радіації. Кілька років міс біолог записувала виміри та аналізувала побачене.
У ході дослідження з'ясувалося, що вовки протягом усього періоду перебування в зараженій радіацією місцевості «втягували» 11 мілірентген за 24 години. А це в кілька разів більше за допустимий рівень радіації для життєдіяльності людини. Люди, звичайно, не вовки, але все ж таки! 
Еволюціоніст та екотоксиколог з лабораторії Кемпбелл-Стейтон К. Лав за роботою.
Аналіз крові показав неймовірне – «радіоактивні» вовки мали сильні відмінності в імунних показниках порівняно із сірими хижаками із безпечних лісів. Біохімія Чорнобильських звірів була ідентична аналізам хворих на рак людей, які лікуються променевим методом. Крім цього, стало зрозуміло, що «заражені» радіацією вовки мали особливий стійкий ген, який перешкоджає розвитку ракових пухлин. Не чекали, не гадали!
Сьогодні Кара Лав не втрачає надію, що це відкриття надалі допоможе виявити секрет довгого життя після ракових хвороб. Її доповідь, представлена в Сіетлі на початку 2024 року, була позитивно оцінена представниками вченої комісії.
Ідея використовувати радіацію у мікродозах для профілактики раку не нова. Ще в 1955 році досвід, що проводився на гризунах, показав, що одержують мікродози радіації миші мали більшу тривалість життя, ніж ті, хто її не приймав. Що ж! 
А в Чорнобилі весна у самому розпалі: трава синіє, пташки блеють, рибки гавкають...
Однозначні висновки на тему профілактичних заходів раку за допомогою щоденного випромінювання поки що робити рано. Але факт мутації генів вовків залишає людям райдужну надію на те, що через кілька десятків років буде знайдено формулу для профілактики та лікування онкологічних хвороб. Побажаємо вченим удачі!
