Острів дискусій: як шотландці мирили сперечальників, перетворюючи їх на "робінзонів" (3 фото)

У Шотландії є озеро Левен, відоме тим, що там є невеликий острівець Eilean a' Chombraidh, втім, відомий більше як "Острів дискусій". Вважається, що своє прізвисько він отримав через місцеву традицію відправляти сюди сперечальників.





Озеро Левен

Розповідають, що протягом сотень років члени клану Макдональдів, що сваряться, вирушали на острів вождем цього клану у випадку, якщо у них була "нерозв'язна суперечка". Навряд чи такі приказки, як "не буває нерозв'язних суперечок" і "краще домовимося на березі", пішли саме з Шотландії, але в даному випадку це не було б дивним.

Прикол у тому, що два сперечальники мали залишатися на маленькому острові доти, доки вони до чогось не домовляться.

А ось сам спосіб змусити двох суперників знайти рішення, що влаштовує обох, зараз часто наводять у приклад на будь-яких психологічно тренінгах, заняттях з тимбілдингу і т.п.

Щоб допомогти ворогуючим сторонам дійти швидкої та мирної угоди, їм залишали запас сиру, вівсяних коржів та шотландського віскі. Психологи кажуть, що їм доводилося ділити цю їжу як ділити на двох вирішення проблеми.



Eilean a’ Chombraidh, кажуть, крайній ліворуч

При цьому підкреслюється, що робити це доводилося віч-на-віч, де показна хоробрість не підігрівається ніякими сторонніми емоціями.

Може, звичайно, з чийогось боку образа була дуже сильна і справа могла дійти не непоправних наслідків – але про це нічого не відомо, якось всі заспокоювалися, зважаючи на все.

Ставало зрозуміло, що вдвох із цією людиною ти змушений будеш провести ніч чи кілька ночей - і вам доведеться разом розводити вогонь, шукати дрова, все ж таки вести якусь розмову... І, загалом, уже не до злості та інших негативних емоцій .

Головне - все це призводить до розумію того, що людей поєднує необхідність вирішення проблеми, що виникла, як буквальної, тобто виживання на острові, так і тієї, що змусила одноплемінників відправити їх на цей "Острів дискусій".



Eilean a’ Chombraidh на карті

Загалом, кажуть, коли вранці по сперечальників надсилали човен, вони вже знаходили вирішення спору. Після чого їх везли на сусідній острів за кілька кілометрів – там вони мали оформити угоду офіційно. Мабуть у присутності свідків і підписавши якісь папери.

Це острів, до речі, отримав закономірне прізвисько "Острів Згоди" або "Острів Завіту".

Чи варто писати як висновок, що ця традиція прекрасна і була б дуже доречна і в наш час "інтернет-баталій", коли мало хто може ось так обговорити всі претензії віч-на-віч? І справа не тільки в страху "відповісти за слова" і отримати по морді, але й у тому, що більшість суперечок не має жодного рішення, бо не має справжніх причин.