Чому в Пакистані природний газ перевозять у поліетиленових пакетах (13 фото)
"Голь на вигадки хитра" - ця відома приказка якнайкраще характеризує ситуацію, з якою змушені миритися бідні жителі Пакистану і через відсутність фінансів робити не зовсім звичайні для пересічного обивателя вчинки - наприклад, перетягувати на власних плечах або перевозити, прикріпивши до велосипеда або мотоцикл, величезні поліетиленові пакети, наповнені газом. 
Будь-якій розсудливій людині, не знайомій із життям місцевих жителів, побачивши пакистанця з величезним цепеліном на плечах або багажнику транспортного засобу, слід відійти якнайдалі, оскільки у величезних поліетиленових пакетах, довжина яких нерідко сягає 6 метрів, пакистанці перевозять природний газ. 
"Дуже небезпечно", - резонно помітите ви, і будете праві. Такий спосіб транспортування газу справді настільки небезпечний, що межує з божевіллям. При найменшому проломі в поліетиленовій тарі, випадковому розриві мішка під час руху або надмірній трясці, можливий витік, і вже ніхто не застрахований від випадкового займання і навіть вибуху. Однак пакистанці усвідомлено йдуть на подібний ризик і щодня наражають своє життя на небезпеку, перевозячи з місця на місце вогненебезпечний вантаж. 
Вимушує їх це робити, як я вже згадував вище, злидні. У віддалених від великих міст селах та селах жителі заробляють на життя виключно важкою фізичною працею, і чи треба говорити, що їхня зарплата навряд чи дозволяє зводити кінці з кінцями. 
Багато бідних пакистанців живуть не тільки без гарячої води та газу (хоча в Пакистані є досить великі запаси природного газу), а й з постійними перебоями у подачі електроенергії. Прості роботяги і раді вирішити хоча б одну проблему, наприклад, прокласти до будинку газопровід, проте далеко не кожен пакистанець здатний фінансово потягнути повну вартість прокладки газових труб. Ось і доводиться викручуватись, доставляючи газ у величезних пакетах прямо до будинку. 
Але чому ж була обрана така дивна тара? Адже куди звичніше та безпечніше перевозити газ, попередньо наповнивши їм металеві балони? Вся справа в пакистанському законодавстві, згідно з яким газ у балонах перевозити та зберігати можуть лише кафе та ресторани, виробництва, автосервіси, сільське господарство тощо. Їм на законодавчому рівні наказано використовувати газ виключно у балонах, і ніяк інакше. 
А ось використання природного газу в особистих цілях закон взагалі не регламентує. Тобто існує заборона на зберігання та перевезення газу у балонах, і на цьому все. Тому заповзятливі місцеві жителі знайшли вихід зі становища та обрали найбільш бюджетний варіант тари – величезні поліетиленові пакети. 
Зрозуміло, держава не в захваті від такої ініціативи. Тим більше, що практично всі перевізники крадуть природний газ із магістральних мереж. Але, знаючи про важке фінансове становище жителів бідних районів, влада Пакистану закриває на ці провини очі і не карає злодіїв. А державна скарбниця при цьому втрачає мільйони доларів щороку. 
Крім того, далеко не всі пакистанці "врізаються" у газопровід самостійно. Існують навіть спеціальні бригади, які заробляють гроші, організовуючи незаконне збирання газу за допомогою професійного обладнання. І все, що залишається зробити рядовому пакистанцеві, так це тільки під'їхати з мішком, приєднати до нього спеціально відведений шланг і відкрити вентиль. 
Газопровід
Використовувані для транспортування поліетиленові "бульбашки", як правило, вміщують до 10 літрів газу, і цієї кількості цілком вистачає для нормального життя однієї сім'ї протягом тижня. Такий промисел користується особливою популярністю у населених пунктахах, розташованих неподалік магістральних газопроводів і нафтових родовищ, де газ резервують для запуску видобувних машин. Робітники неодноразово попереджали місцевих жителів про небезпеку таких огорож, але все безрезультатно. Газ все також крадеться і продається місцевим, які потім тягнуть величезні поліетиленові "бульбашки" додому. 
Працює такий поліетиленовий балон не більше тижня, після чого виникає потреба їхати за новою порцією газу. Ну а вибухи частенько трапляються не тільки в дорозі, а й удома при невмілому приєднанні плити до мішка або перепаду тиску в газопроводі, якщо врізання зроблено безпосередньо в нього. Більшість травм, а саме опіків, отримують жінки, які, як не важко здогадатися, проводять поряд із балоном найбільшу кількість часу. 
До речі, традиція газових мішків залишилася в Пакистані ще з 20 років, коли вулицями міст ходили автобуси з гумовими мішками на даху, які заповнювали газом із стаціонарних газогенераторів. У розвинених районах країни все це давно минуло, а ось у найбідніших провінціях збереглося і перетворилося на дуже небезпечний промисел, без якого багатьом пакистанцям просто не вижити. 
