Куди мільйони бангладешців їдуть верхи потягами та кораблями (6 фото + 1 відео)
Для чого мільйони людей на три дні з'їжджаються на околицю Дакі. 
Якщо ви коли-небудь бачили ці жахливі фотографії переповнених поїздів до Бангладешу, то знайте, їздять вони так не щодня. Насправді в такому складі місцеві жителі найчастіше їдуть на дуже важливий для них захід, який проводять щорічно, — це бишва іджтіма (Bishwa Ijtima).
Всесвітній з'їзд мусульман
Бішва іджтіма - одна з найважливіших подій у житті мусульман Бангладеш. Проводять його березі річки Тураг на околиці Дакки. Це місто і так вважається одним з найгустонаселеніших на планеті, але під час бішви іджтими тут твориться справжнє божевілля. Три дні люди живуть у наметах просто неба, їдять скромну їжу, моляться і слухають мусульманських учених, які трактують Коран. 
Іджтіма, на диво, не багатовікова традиція: вперше мусульмани зібралися на березі річки 1949 року. До кінця 1990-х років паломництво здійснювали вже 2 млн. осіб, а з 2010 року сюди приїжджають близько 5 млн. віруючих щорічно. Цей захід за чисельністю більший за хаджу, який збирає близько 2-3 млн осіб. 
Однак на відміну від хаджу, на іджтиму здебільшого їдуть місцеві жителі, іноземців на з'їзді близько двох відсотків. Цей захід вважається демонстрацією мусульманської єдності, солідарності, взаємної любові та поваги. Найчастіше у своїх молитвах віруючі просять про мир у всьому світі.
Їдуть на кораблях, поїздах та йдуть пішки
Уряд Даккі всіляко намагається підтримувати цей захід, проте нестача транспорту все одно гостро. Так, на іджтіму з'їжджаються люди з усієї країни, і вони їдуть поїздами (іноді буквально на даху), кораблями і човнами по річках, приходять з Дакки пішки. 
У таборі влада встановлює будки, де сидять медпрацівники, також на березі річки організують туалети, а за порядком стежать волонтери та військові. Здається, після такого потоку людей річка та околиця міста мають перетворитися на звалище, але ні. 
Прочани ставляться до міста як до святині, тому не забруднюють території навколо і не смітять, немає й антисанітарії. 
Загалом поки єдина проблема цього заходу — катастрофічний брак транспорту. Проте з огляду на те, що за перше десятиліття ХХI століття чисельність паломників зросла більше, ніж удвічі, можливо, ця проблема ніколи не зникне.
