Марафон по Сахарі: разючий випадок виживання людини в пустелі (11 фото + 1 відео)

Майже 10 днів він провів у пустелі, харчуючись кров'ю кажанів. Але вижив попри все.





Мауро Проспері прийняв рішення брати участь у шестиденному надмарафоні 1994 року – Піщаному марафоні у пустелі Сахара, що проводиться з 1986 року.



Цукру

Учасники пробігають 250 кілометрів за екстремальних умов. Проспері був серед реальних претендентів на перемогу, оскільки був у минулому олімпійцем (п'ятиборство), у 1984 році він представляв Італію на Олімпійських іграх у Лос-Анджелесі, працював у поліції, мав хорошу підготовку і чудово бігав.





Піщаний марафон

На ділянці з невеликими дюнами почалася піщана буря. Чоловік загубився серед завихрень піску та повернув у протилежний бік. В результаті Проспері опинився в якомусь покинутому ісламському святилищі, де провів ніч по сусідству з мощами пустельника, що давно спочивав.



Мауро Проспері та інший італійський бігун Маріо Малерба під час забігу у 1994 році

Якщо першу добу поодинці в Сахарі без орієнтиру ще були своєрідною романтичною пригодою, то на другу чоловікові довелося туго. Він страждав від зневоднення. Їжею послужила кров кажанів, яких він знайшов у святилищі, звернув шиї та випив насухо. Щоправда, надав своїм життям заради його істотам останню повагу: виніс знекровлені тушки і поховав у піску.

Потім бігун згадав розповіді діда про Першу світову: солдатам доводилося пити власну сечу. Довелося вдатися і до цього способу вижити.



Той самий притулок

Італієць все ще вірив, що продовжує залишатися учасником перегонів. І навіть сподівався на призове місце. Побачив у небі вертоліт, а потім літак і вирішив, що його шукають (насправді пошуки ще не приступали, оскільки не знали, що учасник так сильно відхилився від маршруту).

Перед спортсменом замаячила реальна картина смерті. Мауро зрозумів, що в пісках нещадної пустелі максимум виявлять його власний скелет, як і скелетики кажанів, які продовжили йому життя. Він дуже переживав, що сім'я залишиться без належної для родичів поліцейського пенсії, якщо тіло не знайдуть. І зрозумів, що має зробити все можливе, щоб вижити.



Житло берберів

Маура пішов. Йшов уперто і робив усе, що міг, для виживання. Він виловлював мишей і змій із тінистої порослі біля підніжжя дерев. Тиснув їх у маленькій чашці, яку знайшов у марабуті. Він їв великих мурах, жував листя і зрізав задники зі своїх кросівок, щоб полегшити біль від виразок на п'ятах. У оглушливій тиші пустелі іноді компанію йому складало шум вітру.

Проспері йшов протягом наступних шести днів, уважно оглядаючись навколо. Не обійшлося і без галюцинацій:

Я жив зі смертю, пліч-о-пліч, поруч з нею щодня. Смерть стала моїм другом. Вона була поряд зі мною, була зі мною завжди щодня. Я прагнув вижити – і смерть становила мені компанію, позитивно, навіть негативно. Вона давала мені сили, сили не здаватися.



Після порятунку

Подібно до Робінзона Крузо, він переконував себе бачити позитивне в тому, що відбувається – можливість глибше пізнати пустелю.

Одного разу він помітив вдалині крихітні предмети, що рухаються. Прийняв їх за верблюдів, але при найближчому розгляді вони виявились козами. Яких пасла дівчина.

Бігун досяг берберського поселення і зрозумів, що народився заново. Чоловік пробув у пустелі дев'ять із половиною днів. Бербери спробували напоїти його молоком, але Мауро знудило. Дуже довго він обходився без їжі та води.



Проспер після завершення марафону 2012 року

Проспері пішки дістався Алжиру, пройшовши через замінований прикордонний район. На той час він важив лише 43 кілограми. Військова поліція доставила його із зав'язаними очима на базу в Тіндуфі, а потім до шпиталю, де він провів тиждень у реанімації. «Вони думали, що я агент, – каже він, – поки що не знайшли документи».

Коли він, нарешті, повернувся до Рима і позував перед фотографами, спортивний журналіст, який знав Проспері як олімпійця, запитав його: «То ви братимете участь у марафоні?». На що отримав однозначну відповідь: "Я завжди закінчую свої забіги".



Проспері повернувся до марабуту (похоронного святилища) зі знімальною групою телебачення у 2022 році.

Проспері дотримався слова. Він відновлював сили протягом наступних двох років і повернувся до участі у Marathon des Sables у 1997 році. Згодом він брав участь у забігу ще дев'ять разів, а востаннє пробіг у 2017 році:

Після того, як я вижив, все навколо стало ще сильнішим – моя любов до природи, любов до спорту, бажання творити, любов до життя.



Звільнившись із поліції, він працював тренером з фехтування та олімпійським координатором. Одружився після розлучення вдруге.



Наразі Проспері 68 років. Він уже дідусь, але це не заважає йому продовжувати ставити перед собою складні завдання, наприклад плавати на каяку навколо узбережжя Сицилії, де він живе. Він чекає відповідного моменту, щоб розповісти своїм онукам про те, як він вижив серед пісків Сахари, що не знають пощади.