Німецький "коктейль Молотова" (8 фото)
Більшість знає про те, що таке коктейль Молотова, і як саме він застосовувався у роки Другої світової війни. При цьому мало хто хоч чув про таку німецьку штуку, як «Blendkorper», яка використовувалася в німецькій армії. Дане пристосування має дещо спільне з радянською пляшкою із запальною сумішшю, хоч і використовується зовсім інакше.
Навіщо ж вона потрібна? 
У плані економіки до початку Другої світової війни Німеччина була відома як країна, яка мала найсильнішу хімічну промисловість. Досягнення німців у цій галузі були величезні: нові види гуми, численні сурогати палива та вибухових речовин. На жаль, у 1920-1930-ті роки все це наукове пишнота вже працювало на майбутню війну. 1942 року в Рейху з'явився новий предмет спорядження для солдатів вермахту – хімічна граната «Blendkorper». 
За своїм принципом дії «Blendkorper» схожий на коктейль Молотова. У скляній ємності є хімічно активна субстанція. Пляшку слід кидати у ворожий танк так, щоб вона розбилася і її вміст вступив у контакт з повітрям, після чого починалася хімічна реакція, яка викликала сильне задимлення протягом 15-20 секунд. Підпалювати "Blendkorper" було не потрібно. Переносилися тендітні скляні ємності у спеціальній гранатній сумці. 
Перша версія димової гранати "Blendkorper" мала позначення H1. Проте, вона виявилася не надто зручною, внаслідок чого німцям довелося доопрацювати хімічний реактив, а також скляну ємність. 
У результаті виникла граната Н2. Заправлялися вони хлоридом кальцію, тетрахлоридом титану та тетрахлоридом кремнію. Коли всі три рідини перемішувалися і вступали в контакт з повітрям, з'являлася димова завіса, ефективність якої була цілком порівнянна зі звичайними димовими шашками. 
При цьому жодного загоряння хімічні гранати не викликали, втім, дим був дуже їдким і іноді навіть міг змусити екіпаж танка залишити свою машину, якщо пляшка розбивалася про броню поряд із технічними чи оглядовими отворами. 
Цікаво також, що застосування можливе саме цієї зброї зазначено не в наземних, а в повітряних боях. У звіті Військово-хімічного управління Південно-Західного фронту від 1 серпня 1943 року зазначено, що із застосуванням Люфтваффе хімічної зброї влітку того ж року зіткнулися льотчики 116-го, 814-го та 866-го винищувальних авіаполків. При атаці із задньої півсфери на ворожі бомбардувальники, ті викидали хмари якогось червоного аерозолю. Після проходу через таку хмару у радянських льотчиків виникала сильна різь в очах та горлі, ставало важко дихати, траплялися навіть короткочасні втрати свідомості. У будь-якому випадку винищувачі змушені були атаку припинити і вийти з бою. 
Виходить, німці все ж таки застосовували отруйні речовини на полі бою. Цей хімдим інакше, як бойовою отруйною речовиною не назвеш. 
Фото з навчальних посібників
