Мохнаті бруківки, що викликають гастрономічний екстаз і підвищують лібідо (9 фото)

Гастрономічних збочень у нашому світі вистачає. Деякі естети примудряються отримувати задоволення від вживання як малоїстівних, а й небезпечних штуковин. Ця теж виглядає на перший погляд дивною. І навіть лякаючою.





Якийсь незрозумілий хутряний камінь з блиском червоного тіла. Але асцидія Pyura chilensis – представник підтипу оболочників, цілком собі жива істота. І дуже незвичне.



Піура – рідня людини. У тому плані, що також є щасливим володарем спрощеної версії хребта – хорди. Житель узбережжя Чилі та Перу навіть має зачаток мозку. Але тільки на стадії личинки: зі зростанням камінця цей рудиментарний орган зникає.



Та й навіщо він потрібний піурі? Якщо створення повністю виправдовує назву підтипу. Для повноцінного життя йому в принципі потрібна сама оболонка – щільна та міцна, з туніцину – целюлози тваринного походження, та внутрішній мішок, через який постійно фільтрується вода.

Попадає в ротовий отвір, виводиться із видільного. І так день за днем, усі 2-3 роки, які відвела природа для життя вовняного каміння. А як же репродуктивна функція? Адже за такої глобальної зайнятості піури давно мали зникнути з лиця землі. До питання продовження роду ці звірятка підходять філософськи.



Pyura – двостатеві істоти. Тобто гермафродити. На світ личинки виявляються виключно чоловічими особинами. У міру дозрівання пуголовки набувають жіночі статеві органи. І видають у простір хмари статевих клітин, багато з яких дістаються сусідніх колоній і схрещуються вже там, щоб забезпечити видове розмаїття.



Молодь на предків зовсім не схожа. У них є горезвісна хорда, зачатки мозку та органи рівноваги, що дозволяють їм упевнено триматися у воді. Але плавання не триває довго і зазвичай займає кілька днів. Цього часу достатньо, щоб знайти відповідне містечко та осісти з собою подібними в єдиному колоніальному благоденстві вже назавжди. Мозок трансформується у вузол з нервових закінчень, а всі інші функції та вміння сходять нанівець. Хай живе існування у вигляді каменю!





Унікальною особливістю живих камінчиків, яких називають й іншими іменами – «морський баклажан», «ананас», «скляна лампа» і не тільки є запаморочливо високий рівень вмісту у внутрішній оболонці ванадію. Цей хімічний елемент досить рідкісний і є у складі морепродуктів, грибів і зелені. Ванадій допомагає контролювати рівень глюкози, знижує холестерин і має антиоксидантну дію. Але в тілі цього організму його рівень у 10 млн разів перевищує показники морської води. І накопичується ванадій саме через постійну її фільтрацію.



Місцеві вживають м'ясо Pyura chilensis для харчування, незважаючи на токсичність ванадію. Розкривають ножем оболонку, злегка підсмажують та їдять із хлібом. Або взагалі в сирому вигляді, збризнувши лимонним соком і присмачивши спеціями.



А деякі туристи спеціально їдуть на узбережжя, щоб насолодитися камінчиками. Але аж ніяк не через смак (він гіркувато-мильний через високий рівень вмісту металів). А через непідтверджені здібності чарівно впливати на чоловічу потенцію.

Втім, це вже особиста відповідальність гастрономічних екстремалів, які не бояться ризикнути печінкою заради благих цілей.