Галицено: коні розміром з поні (5 фото)

Мініатюрні коні галицено - найкращий партнер для молодого вершника. Колись ця порода з'явилася в Мексиці та пройшла довгий та непростий шлях.





Галицено бувають гнідими, вороними чи каштановими.

Колумбів обмін - процес, завдяки якому Старий Світ отримав помідори, тютюн, кукурудзу та сифіліс. А Новий — безжальних колоністів, пшеницю, чуму та велику господарську худобу! Так, обмін вийшов нерівнозначний, натомість на території Південної Америки вперше за довгий час з'явилися коні. Та не прості, а маленькі та віддалені — галицено!



Спочатку батьки галицено були кіньми іспанських колонізаторів. Частина копитних залишалася без господарів, що лягли в бою за нові землі, частина сама змоталася на вільні хліби. Щоправда, ці хліби були худорляві — мексиканські пустки не славляться багатими полями та луками.





Так галицено втиснулися до розмірів поні — зріст не більше 130 см, а вага — близько 250 кг. Чим менший розмір — тим менше ти перегріваєшся і тим легше тобі прогодуватись на безплідних землях. Але кінської потужності всередині мікро-коней менше не стало: табун без проблем долав десятки кілометрів у спеку пересіченою місцевістю.



Такі чудові здібності було неможливо залишитися непоміченими. Місцеве населення збагнуло, що дикі нащадки породистих іспанських коней — чудова підмога для життя. Так галіцено знову одомашнили. І як вдало!

Витривалих тварин припрягли тягати вантажі та людей. І те, й те галицено возив витончено: плавно й рівно. Їх не бентежило ні мексиканське сонце, що спалює, ні мозковоплавильна спека. А в середині 20 століття коней оцінили і в Північній Америці. Так порода набула офіційного статусу та стандартів.



Сотні років тому мої батьки втекли від європейських колоністів. А тепер катаю дітей цих колоністів. Яка іронія!

Зараз галицено - найкращий напарник для юного вершника. Маленькі конячки відмінно підходять для дітей, які тільки вчаться триматись у сідлі. Адже хода у представників породи виключно плавна, але швидка та маневрена.