Серафіна Луї: шлях від жебрака прибиральниці до автора нового напрямку (18 фото)

У невеликому містечку Арсі, що на околицях Парижа, на початку осені 1864 року народилася дівчинка. Якій довелося навчитися бачити обличчя квітів і стати родоначальницею особливого спрямування живопису.





Жодних провісників таланту маленька Серафіна не мала. Мати дівчинки – проста селянка, померла, коли малечі виповнився рік. Батько – робітник одружився, але незабаром теж пішов із життя. Серафін забрала до себе старша сестра. І семирічній дівчинці доводилося працювати нарівні з дорослими, щоб заробити на шматок хліба.



Серафін Луї. Одне з небагатьох фото, що збереглися

Підлітком вона потрапила в монастир, де багато в чому і сформувалися риси, що поклали початок розкриттю таланту Луї - зосередженість, уважність, скрупульозність, закритість, акуратність і неймовірна побожність.

На початку минулого століття замкнута та тиха жінка перебралася до Санліса – міста на півночі Франції. І займалася важкою роботою – була поденщицею. Сім'ї та дітей у Серафіни не було – закритість не сприяла спілкуванню з нею. Ніхто не знав, що за короткі хвилини відпочинку прибиральниця... малювала. Купувала за гроші малярські фарби у місцевій лавці, експериментувала з натуральними пігментами – пташиною кров'ю, рослинним соком, домашньою «хімією» (формули деяких її фарб не вдалося розшифрувати досі).





Санліс

Живопис, який оточуючі не сприймали як мистецтво, це примітивізм. Але не зовсім простий: розглядаючи тендітні завитки і соковиту насолоду плодів її робіт, здається, що жінка втілювала якесь нереальне внутрішнє світло, виплескуючи його з глибин душі.

Популярність до художниці з народу прийшла випадково. Натюрморт із яблуками побачив німецький критик Вільгельм Уде, який відкрив Пабло Пікассо та Жоржа Брака. Чоловік орендував у Санлісі будинок і побачив у сусіда ту саму картину. Яку намалювала покоївка – замкнута жінка, яка вдень мила підлогу, а ночами створювала дивовижні шедеври. Уде дав їй базові рекомендації, купив фарби та інші матеріали, обмежив основний вид діяльності.



Вільгельм Уде

Але з творчістю довелося закінчити, коли розпочалася війна. Вільгельм як громадянин ворожої держави залишив Францію. А його підопічна повернулася до важкої брудної роботи.

Після закінчення війни Уде повернувся і продовжив підтримувати свою протеже. Але через Велику депресію 1930 року розорився. Втрата можливості творити негативно позначилася на стані Серафіни. Набожність набувала надмірних форм. Жінка повністю замкнулась у собі, чула голоси, бурмотіла щось під ніс. Психічна хвороба виявилася повністю, і бідолаху помістили в психіатричну лікарню з діагнозом «гострий психоз».

Покровитель, користуючись авторитетом і зв'язками, встиг організувати кілька виставок робіт Серафіни. Але представниці примітивізму до цього не було справи: її розум остаточно загруз у темряві безумства.

Бідолаха померла у Віллі-су-Ерк'єрі в 1942 році. Офіційною причиною смерті стала онкологія, але фактично вона померла з голоду. Оскільки в богом забутому місці окупованої країни нікому не було справи до нещасних скорботних розумом людей.



Кадр із фільму "Серафіна із Санліса"

Через кілька років її роботи почали виставляти у галереях різних країн. Стартова вартість картини Серафіни Луї на аукціоні складає 200 тисяч євро. У 2008 році вийшов фільм «Серафіна із Санліса» про життя цієї дивної жінки та талановитої художниці.