Що відбувається на цьому дивному фото часів Другої світової (6 фото)

На одному із зарубіжних сайтів із фотоархівом Другої світової війни я натрапив на це цікаве фото. І поставив логічне запитання, що ж тут відбувається?





Інтрига пояснилася просто. Фото зроблено 1943 року.

Британські сапери тренуються наосліп знешкоджувати міни. Весь курс для британських саперів тривав чотири дні.

Передбачалося, що курс дасть саперам необхідні знання про ворожі міни, пристрої мінних полів і як працюють міни-пастки. Передбачалося, що за підсумками чотирьох днів сапери опанують усі ефективні методи боротьби з мінами, включаючи знешкодження у темряві.

Не позаздриш цим хлопцям! Адже після такого короткого курсу їх одразу відправляли до зони бойових дій.

Особлива роль приділялася трьом німецьким видам мін:

Міни Теллера. Це міни, націлені на танки та автомобілі. Могли вивести з ладу транспортний засіб – відірвати колесо чи частину гусениці.

У неї був характерний зовнішній вигляд з боковою ручкою для перенесення:



На людину міна не реагувала. Щоб активувати підривник, потрібно було чинити великий тиск.

Складність полягала в тому, що її було дуже важко знешкодити. Вона була забезпечена хитромудрим механізмом, що захищає міну від маніпуляцій. І при спробі знешкодити її стандартними засобами міна миттєво детонувала.

Стрибка Бетті. У СРСР її прозвали «міна-жаба». Ось ця міна була дуже підступною.





Якщо наступити, то вона підстрибувала в повітря на метр і вибухала, викидаючи смертоносний струмінь шрапніли на всі боки. Завдавала страшної шкоди в області до 20 метрів. В американській документації вказувався небезпечний радіус ураження міни – до 140 метрів.

Зреагувати і якось сховатися не було жодної можливості. Уламки летіли зі швидкістю до 1000 м/с.



Міна надавала страшну психологічну дію. Німці використовували ці міни під час оборони окупованих територій. Завдала серйозної шкоди десантові при висадці союзників у Нормандії 1944 року.



Зазвичай, мінус мін подібної конструкції - у дорожнечі та складності виробництва. Але нацисти не скупилися, і за період війни виготовили близько 2 млн. «мін-жаб».

Дерев'яна міна Holzmine 42. Так, була й така екзотика в арсеналі вермахту. І аж ніяк не така нешкідлива, як здається на перший погляд.



Міна протитанкова упакована в дерев'яний корпус. У ньому мінімум металевих елементів. Власне, це і була головна мета – заощадити дефіцитний метал.

Однак через це міну було дуже важко знайти за допомогою металошукачів. Рятувало те, що міни були недовговічними – намокали та псувалися. Термін служби не перевищував кількох місяців, після чого вони ставали марними.

Міна досить сильна. Автомобілю зносила передню вісь та транспортний засіб після цього, як правило, відновленню не підлягало. Танк же на якийсь час виходив з ладу.

Три доби сапери вивчали теорію і один день у них був на практику. Вважалося, що такого навчання цілком достатньо.