Гаїтяни - люди, які їдять глину: як готують їстівні коржі з бруду (5 фото)
На нашій планеті є багато унікальних народів зі своїми власними самобутніми традиціями та життям. Хтось заковує шиї в залізні кільця, хтось будує будинки на воді, а хтось харчується брудом. Буквально. Так, наприклад, для великої кількості жителів Гаїті коржі з бруду є основою раціону. 
І можна подумати, що це якась частина місцевих вірувань чи культів, але це негаразд. Це не національна страва та не делікатес. Це наслідок абсолютної бідності, яка підштовхує людей шукати шляхи до виживання всіма можливими способами. Адже за статистикою саме Гаїті є найбіднішою країною західної півкулі, що не дивно: держава живе туризмом, сільським господарством та відчуває жорсткий дефіцит у зовнішній торгівлі.
Крім того, в країні процвітає бідність, спричинена жорстким безробіттям: якщо ти працюєш у полі, то тобі пощастило. Але підприємств набагато менше, ніж людей. Та ще й ера комп'ютеризації зробила свій внесок: роботу, яку раніше робили люди, стали робити машину. А це — чергове скорочення робочих місць, яке підштовхує населення країни за межі бідності. 
Дійшло до того, що гаїтяни не можуть витратити більше 2 доларів на день на себе. А їхній місячний заробіток часом становить навіть менше 70 доларів: прожити на такі гроші, навіть харчуючись "дешевими макарошками" неможливо. Ось місцеві жителі й стали виготовляти коржі з глини: шлунок забиває, мінерали містить — жити можна. Ну, чи виживати.
При цьому для цих коржів беруть відносно чисту глину, що купується з центрального плоскогір'я. Тому навіть такий буквально підніжний корм не дістається людям безкоштовно — за один коржик "пекарю" доведеться заплатити 5 центів. 
Що ж входить до складу такої страви? Все дуже просто: вода, глина та сіль. Можна знайти дорожчі варіанти з бобами або залишками вечері пекаря, але дозволити собі їх можуть одиниці, тому й у продажу вони з'являються рідко.
Як же випікають такі коржики? Насправді все просто. Глину змішують із сіллю, додають у неї воду, а потім просто розмазують це по землі, даху або будь-якій поверхні, на якій і готуватимуться коржики. Гігієна? Люди й так їдять бруд, тож про неї й мови не може йти. 
Через добу, коли коржики підсохнуть на сонці, їх можна їсти. Ну, чи продавати. На смак, за словами свідків, вони просто огидні: солоне щось зі смаком, так, бруду. Але місцеві звикли. Альтернатив немає. 
І тут треба зробити відступ: коржики, як екзотика, продають і туристам. Тільки ось є їх я не рекомендую: у них можуть бути паразити та хвороботворні мікроорганізми. Та й "зловити" нетравлення з такою їжею найпростіше. Все ж таки глина — не найзвичніший для нас продукт.
