Бегазинська піраміда в Казахстані може мати велике значення для історії тюрків (3 фото)

У 2016 році в Шетському районі Карагандинської області внаслідок тривалих розкопок було розчищено унікальний пірамідально-східчастий могильник. Експерти вважають, що він має відношення до скіфо-сацької культури, і це може бути важливим відкриттям для тюркської історії.





Ця споруда носить назву Бегазинської або Сариаркінської піраміди, і офіційно належить до Бегази-Дандибаївської культури, епохи пізньої бронзи та періоду пізньоандронівської культури. Андронівська культура характеризується землеробсько-скотарським характером господарства, а бігази-дандибаївська, що прийшла їй на зміну, — кочовим.

Піраміду було зведено для поховання вождя місцевого могутнього племені. За допомогою радіовуглецевого аналізу встановили датування: XII-XIV ст. до нашої ери.

Місце, де знаходиться піраміда, називається могильник Каражартас. Це на пагорбі на лівому березі річки Талди-Нура, приблизно за 90 км від Караганди Алматинською трасою. У долині річки Талди знайдено кілька подібних пірамід.

«Наявність у регіоні кількох пірамідальних ступінчастих мавзолеїв свідчить про те, що долина річки Талди, розташована в межах степів Сари-Арка, в бронзову епоху використовувалася представниками андронівської культури так само, як Долина царів у Єгипті — для поховання їхніх великих вождів», — каже археолог Айбар Кассеналі.

У пірамідах знайдено художні твори бегази-дандыбаевского періоду, які, на думку вчених, виявляють історичну спадкоємність із мистецтвом середньовічних тюркських племен і несуть у собі спільні риси степової культури та сліди традиційних тюркських релігійних вірувань.

Одним з основних видів господарської діяльності бігази-дандибаївського періоду був експорт металу. Правителі, які побудували піраміду в Каражартасі, експортували метал на велику територію, що тягнеться від Намазга-депі Туркменістану на півдні до Тагіскена в Харезмі на заході та до Алтайських гір на сході. Приблизно водночас у степових спільнотах Казахстану почала з'являтися соціальна еліта та формуватися перша державність.

Історик і археолог з Університету Анкари Серхан Чинар стверджує, що в історичних джерелах античної епохи є відомості про пірамідальні могильники, що належать до скіфо-сакської та бегази-дандибаївської громад



Наголосивши, що виявлені в Каражартасі пірамідально-ступінчасті мавзолеї можуть бути ранніми варіантами похоронних споруд скіфської епохи, що згадуються в історичних джерелах, він розповів таке:

«На чолі саків стояла цариця Заріна, яка в результаті походів із сусідніми народами цивілізувала свою країну та заснувала кілька міст. Також повідомляється, що після її смерті її народ збудував трикутну гробницю, найбільшу у своїх землях».

До бегази-дандибаївських громад належить і велике протогородське поселення Кент, виявлене під час розкопок. Поруч із ним було знайдено спеціальні жертовні вівтарі, де проводилися ритуали. Усередині складних споруд, що нагадують пірамідоподібні мавзолеї Каражартаса, були ритуальні скульптури, вирізані з невеликого каміння у формі людського тіла. Такі знахідки нагадували зображення богів, яким поклонялися під час щорічних свят, за аналогією із давніми жителями Месопотамії.

Судячи з малюнків на камінні, піраміда-мавзолей Каражартас була не лише місцем поховання, а й служила священним місцем для проведення релігійних обрядів андронівських громад.

За словами Серхана Чинара, бегази-дандибаївські громади також мають тісний зв'язок із карасукською культурою Південного Сибіру, яка є складовою прототюркської культури.



«У мавзолеях періоду Бегази-Дандибай коридори, які ведуть до похоронної камери, завжди відкриваються у бік сходу сонця, що є виявом традиційних тюркських релігійних вірувань», — каже Чинар.

«Керамічні судини круглої форми, знайдені в могилах цього періоду, є символом культурної спадкоємності степових народів. Вони нагадують ритуальні судини скіфо-сакського періоду, а в пізніший період є архаїчними варіантами традиційних литих котлів, поширених серед тюркських племен, починаючи з періоду азіатських гунів», — додає він.

Ще один аспект, на який звертає увагу вчений: геометричні орнаменти і символи тамгоподібні, виявлені в похованнях, також характерні для мистецтва середньовічних тюркських племен. Це свідчення етнографічної та історичної наступності.