Труба для знайомства – як у минулому столітті фліртували відвідувачі нічних клубів (6 фото)

Цікавий спосіб «пристойно» знайомитися вигадали у 30-х роках минулого століття у берлінських клубах. І саме можливість влаштувати «пристойний флірт», яка вимагала певних вкладень із боку власників клубів, залучила туди нову публіку. Адже це ціла комунікаційна система. Тож про що мова?





Дівчина – з трубкою телефону (вже фліртує), а на передньому плані помітні стилізовані трубки пневматичної пошти

А мова про телефони та пневматичні трубки, які дозволяли парам зав'язати знайомство, не привертаючи чужої уваги — так би мовити, дотримуючись усіх пристойностей. Достатньо було розглянути симпатичного представника протилежної статі за одним із столиків та номер цього столика.

Бізнес ідея

Де б не знаходився секс у піраміді потреб людини, більшості дорослих людей вона потрібна. Як і просто спілкування, бажання подобається і ... та заради багато чого ще жінки знайомляться з чоловіками, а чоловіки з жінками. Особливо коли основні потреби – їжа, сон та ін. – задоволені. Ну чи будуть задоволені при вдалому знайомстві.

Можливо, саме так думали власники нічних клубів у Берліні, коли вигадали на кожному столику поставити телефон та «портал» пневмопошти. З урахуванням, що час все ж таки був такий, що якихось пристойностей і умовності все ж таки треба було дотримуватися — рішення виявилося дуже затребуваним.



План приміщення клубу з пронумерованими столиками

Та й просто наважитися підійти і познайомитися теж не кожен міг, ми ж не говоримо про публічний будинок — йшлося просто про знайомства, а як далі крива вивезе… Загалом, оглядати потенційних партнерів здалеку, обираючи, хто сподобається — це зручно.

Реалізація ідеї "клубу знайомств"

Піонерами такого «інтерактивного клубу знайомств» стали два нічні клуби — Resi та Femina. Звісно, в обох малася на увазі наявність власного живого шоу з артистами, барів, казино тощо. Але такими були всі клуби, а ці відрізнялися саме можливістю «віддаленого флірту» — публіка зрештою почала збиратися відповідна.

Тож у цих клубах важко було потрапити на фразу «я не знайомлюся» — якщо чоловік чи дівчина сидять за столиком на самоті, швидше за все вони прийшли саме познайомитися. До речі, дівчата, звичайно, частіше чекали дзвінка або записки, але могли знайомитися і самі, зателефонувавши або написавши чоловікові, що сподобався.



Столики у нічних клубах Resi

У «Феміні», наприклад, було близько 2 тисяч посадочних місць, при цьому близько 250 столиків з усім необхідним для знайомства — телефоном, гарною «вихлопною трубою» пневмопошти та номером, що світиться над столиком. Цей номер був контактним — надсилати записку чи дзвонити треба було саме за допомогою цих заповітних цифр.

Журналісти того часу, описуючи незвичайні нововведення, називали систему телефонів та пневматичних трубок, що поєднує всі столики клубів, «великою принадою». Описувалося це приблизно так: «Самотні люди можуть зателефонувати або відправити записку таким самотнім жінкам, які виглядають так, ніби їм подобається компанія».

Схоже на сучасні сайти знайомств, правда?

До речі, писала про нововведення не лише місцева преса, можна сказати, система отримала міжнародне визнання — скажімо, серед гостей клубів завжди було багато американців. А інструкції, які додавалися до кожного столика з телефоном та пневмопоштою, були доступні німецькою та англійською мовами – як "мовні версії" інтернет-сайтів.



Це теж знято у нічному клубі Resi

Цілком закономірне питання: навіщо потрібні записки, якщо є телефон? Однак це легко зрозуміти — люди ж не змінюються, і зараз багато хто віддасть перевагу текстовому повідомленню в месенджері, а не «дзвінок голосом». Багато дівчат — навіть у такому закладі, де й так усім зрозуміло — соромилися підняти трубку.

Тому на столику завжди лежав спеціальний папір для записок — відвідувачам залишалося лише вказати, до якого столика вони хочуть надсилати свої послання. Ось такий прототип сучасного онлайн-дейтингу.

Навіть проблеми ті ж: на сайті знайомств модератор може вдатися до вашого повідомлення, в цих нічних клубах - було те ж саме.

Скажімо, у клубі Resi усі записки перевірялися спеціальними жінками-цензорами. Розповідають, що «на личку» жінками надходило багато «провокаційних» повідомлень. Щоб позбавити їх від очевидної вульгарності чи грубості, і потрібні були такі цензори. Іноді їмдоводилося важко — за ніч могла бути надіслана не одна тисяча таких записок.



А це – Femina Palace. На архівному фото можна розглянути такі світлі точки у столиків - це, зважаючи на все, і є їх "номери для зв'язку"

До речі, процвітали в клубах — і явно створювали непогану частину прибутку, ось де схожість із сучасними сайтами знайомств — всякого роду подарунки, які «залицяльники» відправляли дівчатам, які їм сподобалися. І це були не гарні листівки як аналог стікерів, а реальні подарунки.

Можна було придбати і потім відправити через ту саму трубку пневматичної пошти такі речі, як флакон парфумів, наприклад.

Вважається, що пік популярності нового способу знайомитися припав на 1931 рік. Хоча сама ідея залишалася актуальною дуже довго — американці розповідали про те, як знайомилися в таких клубах після Другої світової війни, мабуть, у своїй окупаційній зоні Берліна. У деяких клубах сама система комунікацій збереглася досі, але, зважаючи на все, вже не використовується.



Кажуть, у берлінському BallHaus система навіть досі працює – ось такі номери у столиків принаймні можна побачити