Радіоактивна людина, феєрія цинізму та онкологія, якої не було (5 фото)
Пацієнт CAL-1. Звичайний американець увійшов в історію під цим кодовим ім'ям і став відомим усьому світу як людина, яка пережила максимальну накопичену дозу випромінювання. 
Весною 1945 року до лікарні Сан-Франциско звернувся маляр Альберт Стівенс. 59-річний чоловік скаржився на біль у животі, і медики поставили йому діагноз – рак печінки. Діагноз був хибним, і пацієнт про це не знав. Натомість дізналися дослідники-ядерники, яким потрібний був доброволець для дослідження. 
Альберт Стівенс
Ну, як доброволець – піддослідний кролик, дні якого було пораховано. Оскільки досліджувати вони збиралися дію на організм плутонію, який було відкрито 1941 року.
Головою команди, яка займалася секретними дослідженнями, став доктор Йозеф Гілберт Хемільтон. А на роль об'єкта обрали Стівенса, якому, як вважали медики, залишалося жити трохи більше року. Дослідники повідомили лікарів, що беруть на себе лікування містера Стівенса. І 14 травня 1945 року під виглядом вітамінного розчину чоловікові було зроблено ін'єкцію. Яка насправді складалася із суміші – 0,2 мікрограмів плутонію-238 та 0,75 мікрограмів плутонію-239. Доза в рази перевищувала ту, що вказувалась у методичних рекомендаціях на той час як смертельна для людини. 
Професор Йозеф Гілберт Хемільтон
Одночасно зі Стівенсом робоча група тестувала ще 18 людей із смертельними захворюваннями. Вісім із них пішли з життя протягом кількох років. Решта пізніше, але причиною смерті стали смертельні хвороби, спочатку виявлені у піддослідних.
Вийшло так, що саме Альберт отримав максимальну дозу плутонію, яка багаторазово перевершувала смертельну. У ході лікування чоловік погодився на операцію. Внаслідок втручання пацієнту частково видалили шлунок, частину печінки та лімфовузли. А заразом з'ясували, що діагноз був помилковим, і замість онкології виявилася виразка шлунка. Серйозне, але не загрожує життю. Але експеримент уже було розпочато, і пацієнт не дізнався, що в його крові хлюпається смертельно небезпечна суміш, а сам він проти волі став лабораторним щуром. 
Нібито для контролю за перебігом хвороби йому оголосили про щотижневу здачу аналізів. Альберт не протестував, оскільки за кожен із них отримував невелику суму. Йому пояснили це науковим дослідженням.
Вражаюче, але протягом 10 років з організмом було все більш-менш нормально. Лише через вказаний час після ін'єкції стали спостерігатися перші ознаки дегенерації кісткової тканини, міжхребцевих дисків поперекового відділу та внутрішніх органів. 
Стівенс прожив після смертельної ін'єкції 20 років. І за цей період накопичив дозу радіації в 6400 Бер за разової смертельної в 500 Бер. Померла людина, яка значилася в секретних документах як CAL-1, у 1966 році від хвороби серця. Чоловікові було 79 років, останні 20 з яких він бився з неіснуючим раком і не підозрював, що став учасником програми випробування впливу радіації на людину.
У 1975 році кремовані останки Альберта забрали для вивчення в лабораторію, але до місця останнього умиротворення – у каплицю порох так і не повернувся.
