Грязьові свині — добувачі золота з Бразилії, які вручну рили кар'єр у гонитві за благородним металом (7 фото)
Варто лише поглянути на фото, як у голові одразу малюються жахливі картини рабства, гноблення та соціальної нерівності. Адже люди на фото, як крихітні мурашки, тягають на собі важкі мішки, і все це - у абсолютно неможливих умовах бруду, антисанітарії та небезпеки (ні про яку страховку не йдеться). 
Фантазія відразу домальовує нам картини голоду та виснаження, але немає. Це не США і не Африка, де колись процвітала работоргівля. Все це – Бразилія, причому дуже сучасна. А люди на фото – прості роботяги, як ми з вами.
Втім, якщо подумати, то рабами їх теж можна назвати: рабами своєї мрії! Мрії про багате, сите і дуже успішне життя. Втім, світ запам'ятав їх не як "мрійників", а як "грязьових свиней", адже заради найдрібнішого золотого піску ці люди поралися в бруді цілодобово. 
А почалося все далекого 1979 року, коли один бразильський фермер виявив на своїй ділянці золото. І це могло б стати початком хорошого фільму, але вона стала початком золотої лихоманки.
Незважаючи на те, що ферма знаходилася у важкодоступному районі Серра-Пелада, туди негайно були викликані дослідники. Але шила в мішку не приховаєш, тому слідом за вченими в Серра-Паеладу виїхали і золотошукачі. 
Вчені ухвалили: фермер все життя прожив на найбільшому Бразилії родовищі золота! Покоління його сім'ї навіть не підозрювали про тому, що ходять буквально золотою жилою!
І тут можна здивуватися тому, що ні сусіди, ні хтось із будівельників не знаходив золота раніше, але... дістатися цієї ферми можна було тільки на двох: туди не проїжджали навіть позашляховики. Тепер а... там було близько 20 000 золотошукачів, які зробили життя фермер нестерпний, розбиваючи намети всюди.
Втім, чоловік і сам був не проти: він швидко перейнявся ідеєю пошуків золота. Тому незабаром він разом з іншими авантюристами почав піднімати ґрунт на поверхню. Якщо подивитися на фото нижче, то можна зрозуміти, наскільки ж кропітка і важка робота була зроблена цими людьми! 
Золотошукачі викопали яму глибиною аж 400 метрів! І все це – своїми власними руками. Люди буквально тягали землю на собі, перетягуючи важкі мішки із землею по мотузяних сходах! Люди просто обв'язували мішки навколо шиї і тягли їх на своєму горбі, але... не для себе.
Багато авантюристів швидко зрозуміли: шукати крихти золота в землі дуже невигідно та складно, тому вони почали працювати... на інших авантюристів, які платили своїм працівникам по 20 центів за кожен мішок бруду. За зміну так можна було заробити 2-3 долари: не дуже, але як уже є.
Заради справедливості, за знаходження великих самородків належала винагорода. Тому... все було не так уже й погано: люди працювали та не кидали свою справу. 
У результаті штат золотошукачів розширився до рекордних 100 тисяч людина! Чоловіки, жінки і навіть підлітки з'їжджалися сюди з усієї Бразилія спробувати щастя.
За весь час існування копальні з землі тут підняли близько 45 тонн золота. Втім, більша його частина пройшла повз державу та загубилася десь на чорному ринку. 
І особисто мене вражає працьовитість цих людей. У них не було нічого: вони рили землю буквально голими руками, працюючи на чистому ентузіазмі!
Кажуть, що у багатьох здобувачів золота не було навіть лопат: вони просто згрібали рідкий бруд руками в мішки. Потім вони промивали цю землю та... залишали собі дорогоцінні крупинки золота.
На жаль, 1986 року виритий каньйон затопило. Кажуть, що люди якимось чином примудрилися порушити баланс води у цьому місці. 
Зараз тут також можна знайти золотошукачів, але працюють вони вже за ліцензією. Та й технології у них більш сучасні, ніж у них предків. Тому... історія грязьових свиней канула в Лету, а ось історія старателів – продовжується.
