Як брутальний австралійський ендемік проти своєї волі став професійним спортсменом (8 фото + 1 відео)
Прийди зараз подібна ідея комусь на думку, зоозахисники, звичайно, не розірвуть його на клаптики. Але судами затягають. А трохи більше ста років тому бої людей з кенгуру були цілком звичайними і дуже популярним видом розваг. 
Звичайно, повноцінним поєдинком битва людини та сумчастої назвати не можна. Але підступні двоногі, які прагнуть видовищ, зіграли на природні опції тварини. 
Коли, кому і де вперше спала на думку ця ідея – невідомо. Можливо, річ і була в самій Австралії, де багато диких кенгуру. Але одна з перших згадок про бій між твариною та людиною, датоване 1890 роком, відноситься до Філадельфії. Жартівливі битви проходили між безвісним мешканцем зоопарку та його служителями. 
А вже роком пізніше у самій Австралії зійшла справжня зірка – Бойовий Джек. Спочатку брутальний звір боксував з дресирувальником професором Лендерманном. Парочка двічі на тиждень влаштовувала показові бої у Мельбурні, на кожному з яких був аншлаг. А потім вирушила в тур країною. 
Судячи з записів, що збереглися, Джек отримував своєрідне задоволення від дійства. Не соромився і з радістю позував на рингу. Серйозної шкоди противники один одному не завдавали. Весь цимес полягав у дійстві, адже тварина майстерно імітувала боксерські прийоми, а часом навіть вдавалася до заборонених. 
Але хто звинуватить сумчасте у свідомому кусанні, ляганні, ударах нижче пояса та спробі видавлювання очей, нехай готується ловити каміння. Адже це просто звичайна поведінка тварини. У живій природі ватажки так б'ються з конкурентами за зграю. Програв – все втратив.
Парочка будувала грандіозні плани щодо підкорення США. Але їм не судилося збутися: на піку кар'єри Джек захворів і помер. Лендерманн натяг ще парочку побратимів покійного напарника і все ж побував у Штати. Заклавши фундамент популярного шоу, яке потім докотилося до Європи. 
Публіка дещо пересидилась і хотіла класичної реалістичної техніки бою. Але це було вже за межами можливостей та професора, та його підопічних. І популярність поєдинків стала сходити на ні.
Повноцінної індустрії розваг у цьому не побудувати: все ж можливості тварини обмежені. Але образ кенгуру-спортсмена потихеньку експлуатувався і фігурував на екрані.
Вишенькою на торті стала комедія 1978 «Матільда». Щоправда, роль кенгуру виконував там актор, але фільм досить точно відбив саму ідею боксуючої тварини, яка мріє про чемпіонський титул. 
На початку XX століття інтерес до шоу майже зійшов нанівець. Але кенгуру згодом став одним із символів олімпійської збірної Австралії. Чому ні, адже як спортсмен він етичний, коректний та цілком собі адекватний. Словом, у такого боксера є чому повчитися в і бою, і в житті.
Вуді Аллен боксує з кенгуру у шоу «Іподром»
