Як вчитель із синдромом Туретта зробив неможливе і став найкращим у своїй справі (10 фото)

Його ображали в школі, на нього озиралися на вулиці, його виганяли з будь-яких громадських місць і навіть його батько соромився свого сина. Бред Коен пережив багато, але він подолав все, щоб стати тим, ким хотів.





Ще коли Бред був підлітком, він поставив собі за мету - стати вчителем. Але як може людина, яка щохвилини смикає головою і видає звуки, схожі на гавкіт, вчити маленьких дітей? Практично будь-який поставив би хрест, а лікарі порекомендували б рідше виходити з дому, щоб не зазнавати цькування, адже синдром Туретта не лікується і практично не усувається.

Бред Коен став викладачем, його призначили адміністратором школи, він заснував фонд допомоги людям із синдромом Туретта, він читає мотиваційні лекції та написав книгу. Саме за цією книгою було знято фільм "Перед класом".

Якщо почитати про цю хворобу, стає зрозуміло, що Коену вдалося неможливе.

Синдром Туретта – це серйозне захворювання нервової системи, яке супроводжується помітними моторними та звуковими тиками. При цьому синдром ніяк не впливає на інтелект - люди можуть чудово вчитися і працювати. На жаль, синдром впливає на відношення хворого з оточуючими - вони воліють закриватися вдома та спілкуватися тільки з найближчими.

Коен розповідав, що саме хвороба стала його найсуворішим і болісним учителем, від якого нікуди було не подітися.



Кадр із фільму "Перед класом"

І якби не мама Еллен, то Коена могли б також відправити на домашнє навчання, щоб він спілкувався лише у групах підтримки.

Бред Коен народився 1973 року. Йому довго не могли поставити діагноз, а батьки розійшлися, коли він ще був дошкільником. Психолог, до якому звернулася мама Бреда, нічого виразного сказати не міг. Батька дратувала поведінка сина, він заявляв, що хлопчикові просто не вистачає дисципліни.

Мама Бреда засіла за медичні довідники, де знайшла опис синдрому Туретта Вона прийшла з цим припущенням до лікаря сина і той підтвердив діагноз. Дивно, що він сам не здогадався про це, але, Ймовірно, що було рідкості захворювання.





Серйозним випробуванням для маленького Бреда стала група підтримки. Там він з жахом побачив людей, які просто закрилися від всього світу. Вишенькою на торті стала розмова з однією з мам, яка сказала Еллен: "Я забрала свого сина з третього класу, тільки щоб зберегти собі свідомість. Хочете пораду? Зробіть так само”.

Вони пішли з гурту і ніколи туди більше не поверталися. У той момент 12-річний Бред сказав собі, що він ніколи не буде таким, що він боротиметься. Не з хворобою, а з несправедливим становищем людей із синдромом Туретта у суспільстві.



Кадр із фільму "Перед класом"

Хлопчик пішов у звичайну школу, де йому діставалося не лише від однокласників, а й від вчителів. Вони кричали на нього, називали клоуном. Бред любив навчатися, незважаючи на складнощі з концентрацією. Йому потрібно близько двох-трьох годин на те, що інші робили за годину. Коену не зустрівся розуміючий вчитель за всі роки навчання, і тоді він вирішив, що в майбутньому допомагатиме дітям, навіть якщо вони відрізняються від усіх решти.



Але йому пощастило, коли в середній школі він зустрів директора. містера Майєра. Якось після шкільного концерту директор викликав Коена на сцену і почав ставити йому питання про синдром, про те, як він проявляється, чи лікується і, головне, чи Бред може контролювати себе. Хлопчик відповів на всі запитання.

Притихла зала вибухнула оплесками, а Бред з того часу перестав соромитися і боятися розповідати про свою недугу.

Усього кілька слів і трохи пояснень, але це наче відчинило двері у зовсім новий світ. І я зрозумів - колись, якось, із синдромом чи без, я стану вчителем.



Коен закінчив школу в 1992 році, вступив до університету. Цікаво, що як тільки Бред прийняв свій синдром і перестав його соромитися, то й усі інші легко його прийняли та підтримали. Однак з незнайомцями, як і раніше, було набагато важче.

Наприклад, якось його почали виганяти з кафе, назвавши п'яницею. Але за свого однокурсника заступилися студенти, вони колективно бойкотували заклад, після чого адміністратор зателефонував Бреду з вибачення.



Зі своїми учнями

Після отримання червоного диплома (у США це називається First Honor Degree) Бред мав пройти ще одне важливе випробування - довести, що він зможе бути чудовим учителем.

24 зустрічі з керівниками 24 шкіл та 24 відмови. Бред лякав людей. Він зневірився, адже недостатньо прийняти себе самого - треба, щоб та інші прийняли тебе теж. Майбутній учитель говорив собі щодня, що річ не в синдромі, а просто в тому, що йому ще не зустрілася його школа. Де він буде не хворою людиною, а професіоналом. Він об'їздив всі школи штату Джорджія і скрізь отримав відмову.

Школа Mountain View стала двадцять п'ятою. Директор уважно вислухав Бреда і сказав, що його приклад буде корисним для дітей. Коен отримав керівництво другим класом.



Бред вчинив дуже правильно, давши учням можливість при знайомство поставити будь-які питання про його синдром. Запитань було багато, і такий незвичайний вчитель дуже швидко став улюбленцем второкласників. Сильною стороною вчителя стала робота зі складними дітьми, з якими не могли впоратися інші викладачі, адже він як ніхто знав, що значить бути не таким, як усі.

Одну дівчинку забрали із його класу, бо батьки не хотіли, щоб їхня дочка вчилася у "психованого вчителя", але вона втікала з усіх уроків, бажаючи вчитися лише в Коена.

Коен віддавав себе всього викладання і не лише дисциплінам - він навчав учнів бути собою, бути добрішими та уважнішими до інших.



Бред з акторами, які зіграли його у фільмі

У 1997 році Бреда Коена був названий найкращим учителем штату Джорджія.

У 2005 році вийшла його книга "Перед класом: як синдром Туретта зробив мене таким учителем, якого в мене ніколи не було. Книжка стала дуже успішною. Настільки, що Коену запропонували самому написати сценарій для екранізації. Фільм вийшов у 2008 році та вийшов душевним.

Бред Коен не лише вчитель. Він читає лекції, керує фондом допомоги дітям із синдромом Туретта, організовує для таких хлопців літній табір.

Він щасливий у шлюбі зі своєю дружиною Ненсі і виховує разом із нею двох хлопчаків.

Приклад людини, яка не здалася там, де у багатьох опустилися б руки.



З родиною