Робінзон з власного: історія португальського вигнанця Лопіша (5 фото)

В історії збереглося чимало прикладів виживання та чудового порятунку людей, які зазнали корабельної аварії або пройшли через зрадництво. А ось добровільне вигнання – це рідкість.





Острів Святої Єлени відомий багатьом. Адже він став притулком для поваленого імператора Наполеона Бонапарта. Але задовго до прибуття сюди опальної монаршої особи тут цілих 30 років прожив Нормальний солдат – португалець Фернан Лопіш.



Острів Святої Єлени

На цей раніше невідомий клаптик суші португальські моряки натрапили випадково у 1502 році. Острів був безлюдний, тільки в гілках дерев ховалися нечисленні птахи. З практичного погляду він здався людям корисним: вдосталь прісної води та солідні запаси деревини.

І моряки обладнали тут форпост: звели кілька будинків, завезли худобу, посадили плодові дерева та овочі. Іноді тут у імпровізованому лазареті залишалися захворілі в дорозі люди, щоб пересісти на інший корабель після покращення стану.

А Лопіш став не просто першим поселенцем, а й провів на острові, якому спочатку дали назву Олени Константинопольській, більшу частину свідомого життя.

Зрада та випробування





Афонсу ді Албукеркі

Народився він приблизно в 1480 році в столиці Португалія. В 1506 брав участь в експедиції Трістана і Кунья. А через чотири роки приєднався до армії адмірала Афонсу ді Албукеркі і взяв участь у завоюванні Гоа, що перебував під владою мусульманського Біджапурського султанату.

Перемогу здобули, і адмірал з частиною армії залишив Гоа, залишивши Лопіша як командир гарнізону. Фернан прийняв мусульманство і здав захоплені позиції. За що жорстоко поплатився: Албукерки повернувся, розгромив мусульман і приєднався до них співвітчизників. А Фернана не вбили, але показово покарали самим жорстоким чином: відрубали праву руку, відрізали вуха та ніс.



Лопіш кілька років ховався. Але в результаті отримав прощення португальського короля. І дозволу повернутися додому. По дорозі корабель зупинився в бухті того самого острова. І чоловік попросив капітана залишити його тут. Адже на батьківщині його як зрадника не чекало нічого гарного. До того ж він дуже соромився спотвореного вигляду. Моряки залишили йому запас продовольства та трохи одягу та відбули. Так почалося життя пустельника на острові.

Лопіш обладнав у печері спальне місце. Полював на птахів, ловив рибу, вирощував овочі. Які знали про долю самітника моряки під час чергових заходів у бухту залишали йому з жалю деякі запаси.

Якось з борту корабля, що відпливав, випав молодий півник. Фернан урятував птаха, і півень став для нього єдиним другом. Лопиш навіть розбив цитрусовий сад, посадивши насіння, залишене співвітчизниками. Потім господарство розширилося, з'явився город та кози, яких йому теж залишили моряки.

Прощення та вибір



Португальський флот XV ст.

Поступово інформація про добровільного вигнанця поширилася Європою і дійшла португальського короля. Жуан ІІІ розпорядився доставити каліку до нього, перейнявся історією людини, що продовжував себе карати за зраду, і запропонував чоловікові здійснити паломництво до Риму.

Той так і зробив і отримав від папи римського прощення за віровідступництво. Понтифік пообіцяв виконати будь-яке бажання пустельника. І той попросив повернути його назад на острів Святої Єлени. Лопіш отримав дозвіл і прожив на острові аж до смерті у 1545 р. року, до кінця допомагаючи морякам поповнювати запаси продовольства, віддаючи плоди зі свого саду та городу, м'ясо та молочні продукти.

Португальський Робінзон був неоднозначним персонажем. Але безперечно доклав усіх зусиль, щоб спокутувати провину за зраду.